Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (липень 2025)
О. Лукашенко вхопився за можливість покращити стосунки зі США, вбачаючи в цьому економічні та геополітичні вигоди. Сподіваючись на великі зміни, він навіть заговорив про багатовекторність білоруської політики.
Трамп відкрив Лукашенку вікно можливостей
Мінськ залишався вкрай зацікавленим у подальшому розвитку контактів зі США. Олександр Лукашенко позитивно висловлювався про неформальні підходи адміністрації Дональда Трампа, зазначаючи, що Вашингтон готовий слухати Мінськ «без жодного підлещування з нашого боку» і попередніх умов на кшталт припинення репресій та звільнення всіх політичних в’язнів, про що часто згадують європейські високопосадовці. Приїзд до Білорусі в червні спецпредставника Д. Трампа Кіта Келлога О. Лукашенко сприйняв як факт визнання його легітимності й наголосив на важливості того, що «люди до тебе приїжджають і хочуть з тобою розмовляти. Ті, які раніше слова “Президент” після 2020 року не вимовляли». Це дозволило О. Лукашенку заявити, що з приходом Д. Трампа для Білорусі «відкрилося вікно можливостей» для покращення відносин між країнами, а також, «можливо, і для розчищення якихось завалів, які наробили американці й які заважають нашій роботі на світових ринках. Наше завдання — скористатися цим шансом, але твердо стояти на захисті інтересів Білорусі, не погоджуючись на поступки, які нам нашкодять», — пояснив він. Додамо, що ця заява була зроблена під час наради О. Лукашенко з білоруським дипломатичним корпусом.
О. Лукашенко з ентузіазмом сприйняв зустріч із К. Келлогом не лише тому, що вона частково виводить його режим із ізоляції на Заході, а й через надію на більш конкретні результати, такі як часткове або повне скасування санкцій. В одному з публічних виступів він назвав це питання «головним» у діалозі з США. Одразу після перемовин з американцями Білорусь продемонструвала готовність зайняти конструктивну й прагматичну позицію, звільнивши на прохання США 14 політичних в’язнів, зокрема одного з опозиційних лідерів Сергія Тихановського. А на початку липня указом О. Лукашенка була помилувана ще одна група з 16 політичних в’язнів (їхні імена не оприлюднювалися), що вкотре засвідчило готовність Мінська обмінювати затриманих за політичними мотивами людей на поступки у санкційній політиці. Поки ця тактика не принесла результатів, на які розраховує Мінськ, однак діалог між сторонами триває, і, можливо, результати з’являться в найближчому майбутньому, констатував постійний представник Білорусі в ООН Валентин Рибаков. Він підтримує діалог із США за дорученням О. Лукашенка. «Ми в постійному контакті з представниками Держдепу, Адміністрації президента США, Ради національної безпеки. Тривають консультації, переговори. Готуються подальші кроки з обох сторін. Все розвивається дуже плідно. Просто з огляду на бурхливі події в усьому світі та зайнятість усіх залучених процес іде не так швидко, як хотілося б. Але можу вас запевнити — він триває», — зазначив він після наради О. Лукашенка з керівництвом МЗС та послами наприкінці липня.
Лукашенко знову хоче за стіл мирних переговорів
Прагнення О. Лукашенка до нормалізації відносин між Білоруссю та США було зумовлене не лише потенційними економічними вигодами. Він розглядає це як можливість підвищити суб’єктність Білорусі та повернути Мінську роль важливого гравця, від якого може залежати формат і результат мирного врегулювання російсько-української війни. Цю інтенцію Мінська вловив Джон Коул — заступник К. Келлога, відповідальний за переговори щодо звільнення політв’язнів. Він розповів виданню Politico подробиці переговорів, зазначивши, що після розмови з О. Лукашенком у нього склалося враження, що той «справді хоче покращення відносин із США» і прагне зіграти свою роль у переговорах щодо війни в Україні.
Сам О. Лукашенко особливо не приховував своїх намірів. Черговий раз розповідаючи про перемовини з американцями, він «прорекламував» можливе посередництво між РФ і США. У своїй промові з нагоди дня незалежності Білорусі він зазначив, що нібито доніс до американської сторони позицію РФ про готовність припинити авіаудари по Україні за умови, що США донесуть до «свого підлеглого Зеленського» вимогу припинити обстріли РФ зі свого боку. «Ось цю позицію я доніс до американців. І кажу: що ж тут поганого? Ми попрацюємо, каже (спецпредставник Д. Трампа К. Келлог. — Ред.), у цьому напрямку», — повідомив О. Лукашенко. Водночас, реагуючи на це, К. Келлог наголосив, що відповідна заява вирвана з контексту, і додав, що «будь-які обмеження в діях Києва передбачались лише за наявності відповідних кроків з боку Москви».
Питання можливого залучення Білорусі до мирного врегулювання російсько-української війни звучало не лише в рамках діалогу зі США — воно стало важливою частиною роботи білоруського дипломатичного корпусу. Так, В. Рибаков у липні провів низку зустрічей, зокрема з генсеком ООН Антоніу Гутеррішем, де, поміж іншого, порушувалась тема «регіональної безпеки, включаючи зусилля Білорусі щодо мирного врегулювання збройного конфлікту в Україні». Своєю чергою посол Білорусі в Туреччині (де якраз проходять переговори Києва та Москви) Анатолій Глаз на зустрічі з генсеком Ради нацбезпеки Туреччини Окаєм Мемішем, серед іншого, обговорював «питання регіональної безпеки» та «українського врегулювання».
Білорусь демонструвала прагнення відіграти роль у мирному врегулюванні й у військовій площині. Керівництво країни вдавалося до примирливої риторики та вжило низку заходів для зниження напруженості. Зокрема, представники міноборони Білорусі, як і сам О. Лукашенко, нагадували про рішення запросити іноземних спостерігачів на російсько-білоруські навчання «Захід-2025», а також перенести маневри вглиб білоруської території та скоротити кількість особового складу, «щоб зменшити напруженість, підтвердити прихильність мирним ініціативам, реалізувати комплекс заходів довіри у сфері політики безпеки поблизу кордонів». Щоправда, згодом начальник Генштабу ЗС РБ Павло Муравейко дещо скоригував позицію й припустив, що РБ все ж «залишає за собою право ухвалити рішення та перемістити наші окремі підрозділи під час навчань, щоб відпрацювати епізоди виключно оборонного характеру» поблизу західного кордону. Він пов’язав це з планами Польщі та Литви провести власні маневри неподалік білоруської території.
Примарні дрони повернулись в Білорусь
Врегулювання російсько-української війни мало важливе значення для Мінська не лише через геополітичні ризики та можливості, а й тому, що війна суттєво впливає на ситуацію всередині Білорусі. Новий виток ескалації між РФ та Україною, ознакою якого стали більш регулярні та масштабні ракетно-дронові атаки по містах у глибині української території, призвів до погіршення ситуації з безпекою в Білорусі, особливо у прикордонних регіонах, куди регулярно залітають російські ударні дрони. У липні, за спостереженнями білоруських незалежних ЗМІ та моніторингових проєктів, такі інциденти значно почастішали — йдеться як мінімум про 96 випадків порушення повітряного простору за місяць. Дрони залітали, переважно, з боку Гомельської області. Востаннє така кількість БПЛА фіксувалась у січні цього року. Як правило, білоруська влада замовчує подібні випадки, хоча частина з них стає публічною завдяки свідченням місцевих жителів, які фіксують польоти дронів та час від часу повідомляють про їх збиття.
Так, сталося і 29 липня, коли один із безпілотників вибухнув і впав у столиці Білорусі — про це повідомило незалежне видання «Дзеркало». Свідки зазначили, що дрон нібито врізався в будівлю, вибухнув, і його уламки розлетілися по вулиці Матусевича у Мінську. Міністерство оборони РБ було змушене підтвердити інцидент, заявивши, що БПЛА впав «внаслідок впливу на нього засобів радіоелектронної боротьби», застосованих «черговими силами ППО». Повідомлень про постраждалих не було. Також не було пояснень щодо типу дрона та обставин, за яких він потрапив до країни. Слідчий комітет РБ опублікував фото уламків, що нібито належали збитому дрону, з надписами українською мовою. «У зв’язку з інцидентом оперативно вживаються додаткові заходи для посилення контролю за використанням повітряного простору. За фактом проводиться перевірка», — заявили в Міноборони РБ. Водночас влада намагалася зупинити подальше поширення інформації про інцидент і в цілому перешкодити його розголошенню. Так, правозахисний центр «Весна» повідомив, що на місці працював ОМОН і проводилися затримання — ймовірно, у пошуках тих, хто передав інформацію ЗМІ.
У свою чергу, українська сторона заперечила використання безпілотника в Білорусі, нагадавши, що саме російські дрони порушують повітряний простір РБ. У коментарі «Белсату» Головне управління комунікацій ЗСУ зазначило наступне: «Сили оборони України завдають ударів виключно по верифікованих військових цілях на території Російської Федерації, а також по об’єктах, що забезпечують збройну агресію проти нашої держави. Повітряний простір Республіки Білорусь для таких атак не використовується».
Незважаючи на зусилля білоруських військових щодо ліквідації дронів, не всі вдавалося збивати. Показовими є два випадки, коли безпілотники пролетіли всю територію Білорусі та перетнули білорусько-литовський кордон, що є тривожним сигналом як для РБ, так і для її сусідів. Так, 10 липня дрон без бойової частини (ймовірно, «Гербера», імітація «Шахеда») пролетів на 1 км вглиб Литви та впав. За інформацією, що поширювалася в медіа, над білоруською територією його супроводжував гелікоптер Мі-35М ВПС Білорусі, який намагався збити дрон, але безуспішно. Інший інцидент стався 28 липня — тоді дрон пролетів значну відстань вглиб країни, а його частини виявили лише 1 серпня біля Каунаса. Литовська влада направила Білорусі ноту протесту через інцидент 10 липня, але не отримала відповіді. Вони також висловили готовність направити ще одну ноту після вивчення обставин другого інциденту. Зазначалося, що РБ не попередила Литву про можливий перетин повітряного простору сусідньої країни дронами, хоча, як зазначається, мала таку інформацію. У відповідь литовська влада посилила систему ППО у прикордонних районах.
Лукашенко проголосив багатовекторність
Схоже, що активізація діалогу зі США та перспективи участі у мирному врегулюванні на тлі зростаючих ризиків безпеки надихнули О. Лукашенка заговорити про багатовекторність білоруської зовнішньої політики, що може насторожити Кремль. Так, на нараді з білоруськими послами наприкінці липня він заявив, що «сьогодні формується нова міжнародна система, і так звані контури багатополярності видно дедалі чіткіше», а геополітичне становище Білорусі змушує Мінськ думати про необхідність налагодження відносин із усіма сусідами (читай — не тільки з Росією), зокрема, виходячи з прагматичних інтересів і потреб економіки.
Водночас О. Лукашенку довелося уточнити, що «багатополярність — це не відхід від наших традиційних союзників, від Росії і Китаю, та інших», і вона продиктована національними інтересами. «Виходячи з нашого становища, ми вибудовуємо нашу політику, називаючи її багатовекторною. І ще раз підкреслюю — це не означає, що ми продажні та від усіх відвернулися. І багатовекторність не означає, що ми змінили курс розвитку та рвемося за океан чи до Європейського Союзу. У нас там є інтерес, як і в усіх. Це наші сусіди — з ними треба вибудовувати відносини, бо буде біда. А біди ми не хочемо — вже досхочу наїлися», — зазначив він.
Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»
