Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (травень 2025)
Білорусь та Росія активізували воєнну та військово-технічну співпрацю на фоні сподівань Кремля залякати Україну та світ і змусити Київ погодитись під час переговорів на невигідні умови перемир’я. Одним із важливих інструментів є відновлення спільних військових навчань РФ та РБ «Захід-2025» на білоруській території. Але цього разу О. Лукашенко відсунув локацію навчань подалі від західних кордонів РБ.
Мінськ також демонстрував бажання «вскочити» в останній потяг переговорного процесу якщо не в якості учасника, то хоча б за рахунок надання свого майданчика для делегацій. Однак репутація співучасниці агресії унеможливлює такий варіант. Водночас О. Лукашенко не полишає спроб зблизитися з Китаєм та хоч якось нормалізувати відносини із Заходом.
Лукашенко відсунув «Захід-2025» на схід
Росія, залучена до активної дипломатичної гри навколо переговорів про припинення вогню та можливе завершення війни проти України, шукала різні способи, як підсилити свої позиції. Окрім посилення тиску на різних ділянках фронту та збільшення інтенсивності повітряних атак на українські міста Кремль також посилював воєнне та військово-технічне співробітництво з Білоруссю. Така співпраця створювала додаткові ризики як для України, так і для низки сусідніх з РБ країн.
Так, на фоні першого раунду російсько-українських перемовин у Стамбулі 16 травня Мінськ відвідав міністр оборони Росії Андрій Білоусов. Зі своїм колегою Віктором Хреніним вони обговорили виклики і загрози для воєнної безпеки Союзної держави та домовились продовжувати реалізацію досягнутих домовленостей, в тому числі в рамках підписаного між країнами Договору про гарантії безпеки. «Хотів би зазначити, що Росія і Білорусь не просто союзники. У нас спільний оборонний простір, який ми зміцнюємо через дуже складну міжнародну обстановку. Зобов’язані зміцнювати [його] якомога швидше», – повідомив Білоусов вже під час зустрічі із Олександром Лукашенко. Білоруське керівництво на риторичному рівні демонструвало безумовну підтримку агресивних дій Росії, зберігаючи образ надійного партнера для Кремля. Зокрема, В. Хренін зазначав, що Білорусь та Росія «стоятимуть пліч-о-пліч на варті безпеки наших країн і народів» та вдаватимуться до «необхідних заходів реагування у разі будь-яких посягань на Республіку Білорусь та Російську Федерацію».
У свою чергу, А. Білоусов наголосив на трьох основних напрямах воєнної співпраці між країнами. По-перше, це навчання військовослужбовців Білорусі у російських військових ВНЗ, що включає передачу досвіду «сучасних форм ведення бойових дій з урахуванням досвіду спеціальної воєнної операції, у тому числі з використанням безпілотних систем». Наразі відомо, що таке навчання проходять 300 осіб з РБ. А у травні група білоруських військовослужбовців відправилась на навчання до російського 333 Центру бойової підготовки, де їх готуватимуть як інструкторів для білоруської армії за програмою, що розроблена «з урахуванням досвіду сучасних збройних конфліктів». По-друге, країни розвивають військово-технічне співробітництво (це було одним з головних питань під час поточних переговорів). По-третє, важливим напрямом взаємодії є підвищення злагодження військ та роботи штабів двох країн. А. Білоусов нагадав, що цього року плануються спільні навчання «Захід-2025»: «Хочу підкреслити суто оборонний характер цього заходу. Ми плануємо спільно відпрацювати дії щодо відсічі агресії по відношенню до Союзної держави із застосуванням регіонального угруповання військ Республіки Білорусь та Російської Федерації, коаліційного угруповання військ дружніх держав на кількох стратегічних напрямках». Йдеться про залучення сил ОДКБ в межах паралельних навчань, які відбудуться в Білорусі в ті ж дати, а їх наповнення буде пов’язане із навчаннями «Захід-2025». О. Лукашенко запевнив А. Білоусова, що Білорусь проведе навчання на високому рівні («Росія може не турбуватися»), повторив тезу про «оборонний характер» маневрів та запевнив, що Білорусь з Росією не збираються ні на кого нападати.
Пізніше Мінськ зробив спробу знизити напруженість та дещо охолодити публічну дискусію довкола майбутніх маневрів. Наприкінці травня В. Хренін повідомив, що РБ та РФ вирішили перенести навчання вглиб території Білорусі. Чисельність учасників навчань також вирішили скоротити удвічі (нібито ще у квітні). Крім того, наголошувалося на намірах країн організувати міжнародне спостереження. Разом з тим В. Хренін не втримався від звинувачень у зайвій мілітаризації на адресу НАТО та зазначив, що такі дії країн блоку здатні «за певних умовах призвести до воєнного конфлікту».
Заяви про оборонний характер навчань сприймалися радше як провокація і тільки підігрівали дискусію про реальні цілі РФ, яка одного разу вже використала білоруську територію для нападу на Україну. Реагуючи на плани Мінська та Москви у НАТО попереджали їх про можливі наслідки, а Литва та Польща оголосила про проведення дзеркальних маневрів у відповідь. Україна ж закликала готуватися до найгірших сценаріїв, наполягаючи на високих ризиках, які несуть російсько-білоруські навчання для найближчих сусідів РБ та Північноатлантичного альянсу в цілому. Так, на саміті Бухарестської дев’ятки і Північних країн, який відбувся у Вільнюсі за участю генсека НАТО Марка Рютте, Володимир Зеленський попередив: «Запитайте у своєї розвідки, що Росія планує цього літа в Білорусі, якщо вони досить сміливі, щоб готувати атаки звідти, то нам потрібно більше спільних сил. І прямо зараз це означає зміцнення України, щоб ми могли зупинити цю війну і не допустити її поширення».
Звернемо увагу на оцінку голови Служби зовнішньої розвідки України Олега Іващенко, висловлену в інтерв’ю інформагентству «Укрінформ», що, як білоруська армія, так й населення та політичне керівництво РБ, не готові до прямої участі у війні з Україною. Він також зазначив, що Кремль хоче влаштувати в Білорусі «міжнародне дійство», тобто провести показові навчання із залученням спостерігачів із багатьох країн. О. Іващенко звернув увагу, що задум навчань передбачає протистояння двох коаліцій держав – з одного боку РФ і союзники, а з іншого – країни Заходу.
Показово і те, що оцінка СЗР підважує ефективність однієї з гучних операцій Кремля з нібито передачі ядерної зброї на зберігання в Білорусь. О. Іващенко впевнений, що російських ядерних боєзарядів у Білорусі немає: «Носії є. Це правда. Є літаки, є ОТКР “Іскандер”. Але самої ядерної зброї у Білорусі немає. Це факт… Вони облаштовують місця зберігання, готуються, будують. Лукашенко каже, що до кінця року в них буде “Орєшнік”. Але це схоже на прийняття бажаного за дійсне. На сьогодні нічого такого немає і малоймовірно, що з’явиться».
Менше сумнівів та дискусій викликає співпраця Білорусі з Росією в оборонно-промисловій та військово-технічній сфері. На зустрічі з А. Білоусовим О. Лукашенко наголошував, що країни ведуть інтенсивну взаємодію на цих напрямах, дякував РФ за постачання «закуплених нами зразків озброєння» (мова про партію літаків Су-30СМ2 та транспортно-бойові вертольоти Мі-35М, які мали прибути в РБ наприкінці травня) та наголошував на спільній роботі «над перспективними видами озброєнь». Вірогідно, мається на увазі російська пропозиція побудувати в РБ завод із виробництва безпілотників. Низка домовленостей була укладена під час виставки MILEX, яка відбулась в Білорусі наприкінці травня. Збройні Сили Білорусі та Імператорський Тульський збройовий завод РФ підписали контракт на «постачання сучасних боєприпасів». Ще низка контрактів була підписана з російським «Уралвагонзаводом». Зокрема, на зустрічі заступника міністра оборони з озброєння – начальника з озброєння Збройних Сил Білорусі Андрія Федіна з гендиректором російської корпорації Олександром Потаповим були підписані договори про «постачання, ремонт та обслуговування продукції військового призначення для потреб Збройних сил». Окрему зустріч також провели голова Держкомвійськпрому Дмитро Пантус та заступник гендиректора Рособоронекспорту Володимир Гончаров.
Лукашенко мріє по переговорний майданчик
Мінськ приділяв значну увагу переговорному процесу між Росією та Україною, сподіваючись знову надати білоруський майданчик для наступних раундів перемовин між країнами. Білоруські дипломати та політики на різних міжнародних заходах (саміт голів МЗС БРІКС, зустріч з Папою Римським, тощо) нагадували про роль посередника, яку Білорусь відігравала у російсько-українському конфлікті з 2014 року, а також про те, що в 2022 році після російського вторгнення в Україну сторони також обрали місцем зустрічі Мінськ. Тож з огляду на це РБ «готова і надалі докладати всіх зусиль для продовження предметних переговорів з питань мирного врегулювання в Україні» та брати безпосередню участь у переговорах, переконували дипломати.
Головним адресатом таких заяв, безумовно, була Росія, яка, на відміну від усіх інших, зацікавлена у залученні РБ. Тож після першого раунду переговорів у Стамбулі прессекретарка О. Лукашенка Наталя Ейсмонт дала коментар російському ТАСС, у якому назвала їх тактичним успіхом Москви та нагадала про «миротворчу» роль РБ: «Я підкреслю головне: Білорусь ніколи не напрошувалася на роль посередника — ні раніше, ні тепер. Це наша принципова позиція. Але якщо в ім’я миру у наших сусідів, у нашій братній Україні це буде необхідно і з цим будуть згодні всі сторони, – ми організуємо процес так, як не організує жодна інша країна. Насамперед тому, що це безпосередньо стосується і майбутнього Білорусі». Мінськ знову звернув увагу Москви на свої посередницькі функції після того, як Україна та Росія провели перший етап обміну полоненими у форматі 1000 на 1000. На цей раз у коментарі ТАСС Н. Ейсмонт нагадала: «Всі обміни військовополоненими та загиблими між Росією та Україною раніше забезпечувалися та здійснювалися на території Білорусі. За згодою керівництва Росії та України. Забезпечимо і цього разу». Загалом обмін тривав три дні з 23 по 25 травня, а по його завершенню В. Путін провів телефонну розмову з О. Лукашенком, у якій подякував за його організацію.
Кремль демонстрував бажання більш широко задіяти можливості Білорусі у переговорному процесі між Росією та Україною. Зокрема, як повідомив журналістам В. Зеленський, в ході обговорення майданчика для проведення другого раунду переговорів (пройшов 2 червня у Стамбулі) РФ сигналізувала про готовність зустрічатися в Білорусі. Очевидно, що РБ є найбільш комфортною країною для РФ, оскільки підтримує дії РФ в Україні та залучена до процесів забезпечення російської армії озброєнням та військовою технікою. У випадку проведення переговорів у РБ, як це було на початку 2022 р., РФ з великою імовірності мала б і більший контроль за їх перебігом і всім, що відбувається за межами переговорних кімнат. Разом з тим, із наданням Білорусі статусу посередника у переговорах категорично не згодна Україна. В. Зеленський так пояснив позицію Києва: «Це несерйозно. Білорусь для нас на сьогодні є країною, з якої полетіли ракети, і, відповідно, вона є союзником країни, яка на нас напала. І війська заходили з Білорусі. Це (перенесення переговорів в Мінськ – ред.) просто неможливо щодо Білорусі».
Лукашенко переконує Китай та Захід, що він не зайвий
Водночас О. Лукашенко намагався забезпечити певну автономію Білорусі, розвиваючи та підтримуючи контакти з іншими державами, здатними скласти конкуренцію РФ, такими як Китай та США. Хоча останнім часом Білорусь залишалася на маргінесі уваги КНР, Пекін все ж надсилав сигнали про готовність продовжувати співробітництво, відводячи Білорусі роль мосту між Європою та Азією, як висловився посол КНР у РБ Чжан Веньчуань. У Мінську почули цю заяву і, спілкуючись з журналістом китайської телеканалу CGTN О. Лукашенко акцентував увага на тому, що Білорусі є що запропонувати Китаю для побудови взаємовигідних відносин. «Все залежить від КНР. Якщо й надалі ми будуватимемо наші відносини, як і на сьогоднішній день, то у нас хороші перспективи. Ви сьогодні зрозуміли , що ми вам дуже потрібні. У зв’язку з тим, що загострення по всіх флангах, і єдине вікно в Європу і далі може бути для КНР тут, у європейській частині, – це Білорусь. Ми дуже вдячні вам за економіку. Ви дуже багато передали нам технологій, якими ми не володіли, фінансову підтримку… Словом, ми готові будувати нашу політику у напрямку бути разом», – сказав він. А 21 травня до Білорусі прибув віце-прем’єр Держради КНР Лю Гочжун. За його участі відбулося шосте засідання Білорусько-китайського міжурядового комітету зі співробітництва, за підсумками якого сторони домовилися розвивати промислову кооперацію та науково-технічну співпрацю. Було ухвалено рішення про створення міжурядової комісії з промислового співробітництва.
Не втрачала Білорусь можливості діалогу з представниками США та Європи, оскільки це дає режиму О. Лукашенка можливість використовувати такі контакти як свідчення того, що позиція західного світу щодо Білорусі не однорідна, а значить ізоляція Лукашенка не настільки однозначна. Показовим став коментар прессекретаря МЗС РБ Руслана Варанкова, який в інтерв’ю ТАСС зазначив, що в Білорусі все ще бачать потенціал взаємодії зі США, тому продовжують звільняти політв’язнів у надії на те, що це вилиється в більш широку комунікацію, яка включатиме й інші важливі для Мінська питання на кшталт пом’якшення санкцій. «Для нинішньої адміністрації президента США було важливо, щоб пан Зенкович (Юрій Зенкович, переданий США 30 квітня), який був у встановленому порядку визнаний винним у скоєнні тяжких злочинів на території Республіки Білорусь, був звільнений. Зрозуміло, це було зроблено за підсумками щиросердного зізнання та звернення на адресу глави держави про помилування. Ми в Республіці Білорусь бачимо потенціал взаємодії із нинішньою адміністрацією США та відкриті до діалогу по всіх напрямкам співпраці», – заявив Р. Варанков. Про таку готовність свідчить і те, що після довгої перерви у травні в Білорусі знову помилували групу засуджених з політичних мотивів (42 людини). Крім того, правозахисний центр «Весна» зафіксував активізацію на цьому напрямі, зазначивши, що політв’язнів однієї з білоруських колоній почали масово агітувати писати прохання про помилування, чого також не було вже кілька місяців.
Також можна згадати зустріч заступник міністра іноземних справ РБ Ігоря Секрети з повіреним у справи Євросоюзу в Білорусі Стеном Нєрловим, під час якої сторони, як зазначили в МЗС РБ, «обговорили стан та перспективи відносин між Білоруссю та ЄС, обмінялися думками щодо розвитку ситуації в країнах ЄС та Білорусі у політичній, економічній та гуманітарній сферах». Це свідчить про прагнення обох сторін підтримувати діалог хоча б на мінімальному рівні, щоб у разі виникнення відповідних обставин і необхідності, його можна було розширити.
Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»
