ЯК КРЕМЛЬ МІНЯЄ ПІДРУЧНИК НА АВТОМАТ…
Разом з початком широкомасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, стало зрозуміло, що кремль воює не лише проти нашої держави чи армії, а й проти майбутнього України. Окупаційна влада практично одразу почала перетворення контрольованих нею районів України на полігон тотального “перевиховання” та мілітаризації дітей та підлітків.Системна русифікація, насильницька депортація та воєнізоване виховання мають спільну мету — викорінення української ідентичності та підготовку майбутнього “людського ресурсу” для російських збройних сил. Вириваючи малечу з власного культурного ґрунту й навчивши змалку марширувати під чужими прапорами, москва розраховує за лічене десятиліття отримати покоління, готове вести нові війни на “славу імперії”.
Політика шкільної русифікації на окупованих кремлем територіях почалася з повного переведення навчання на російські стандарти… Історію України та її мову повністю вилучено зі шкільної програми, натомість учнів навчають за підручниками, що легітимують окупацію Криму і таврують Україну “неонацистською державою”. Окрім тотальної ідеологічної русифікації, наприклад, заняття з “Основ безпеки життєдіяльності” починаються з того, що дітей навчають розбирати автомат та виконувати стройові команди, перетворюючи класи на плац. Учителів, які відмовляються від нової програми, окупаційна влада шантажує арештами й тортурами, грубо порушуючи IV Женевську конвенцію, яка забороняє нав’язувати власні закони та практики на підкорених територіях. Так, шкільний простір стає інструментом системної русифікації й підготовки майбутнього військового резерву росії.
Ключовим механізмом дитячої мілітаризації на окупованих територіях стала підпорядкована мо рф молодіжна організація “Юнармія”. Осередки якої, відкриті як мінімум у 17 громадах Донецької, Лугаської, Запорізької та Херсонської областей, а примусовий прийом дітей починається з восьми років. Тут їх навчають стройовій підготовці, поводженню зі зброєю та “правильній любові до правильної батьківщини”. За даними Центру національного спротиву, до “Юнармії” залучено щонайменше 5 500 українських школярів, а за підрахунками окупаційних адміністрацій — понад 11 тисяч. Декого з випускників уже зафіксовано на фронті у складі регулярних російських частин. Паралельно в багатьох школах відкриваються кадетські та “козачі” класи безпосередніми кураторами яких є представники силових структур рф. В цих класах учні змушені носити “формений одяг”, щодня відвідувати стройові заняття та вивчати предмети типу “Основи військової служби”. Так форма і військові ритуали стають нормою дитячого життя. У цей спосіб, ще з початкових класів, дітей та підлітків змушують рости у парадигмі, що “війна це норма”, а контрактна служба після повноліття це природне продовження шкільного досвіду.
Росія вибудувала цілу інфраструктуру примусового “мілітарногопереплавлення” українських дітей. Під виглядом “оздоровчих” та “військово-спортивних” програм їх масштабно вивозять з окупованих українських областей по всій території рф. Лише до літа 2025 року заплановано понад 53 тисячі таких перевезень. Немало з них потрапляє до табору “Авангард” під Волгоградом, де школярів інтенсивно навчають стройовій підготовці, стрільбі, роботі з безпілотниками та проходженню тактичних смуг перешкод. Паралельно окупаційні адміністрації змушують батьків оформлювати на дітей російські паспорти бо без них родина миттєво позбавляється соцвиплат, а з ними неповнолітній автоматично стає майбутнім призовником.
Мілітаризація підкріплюється новим державним рухом “Движениепервых”, що поширився на весь захоплений південь і схід України. Тільки у Криму він охопив понад 13 тисяч підлітків. Героїзуючи війну та культ сили, формуючи у дітей навички розвідки, тактичної медицини тощо… з дітей готують майбутнє “гарматне м’ясо”. Через участь у депортації та воєнному вихованні цей рух уже опинився під санкціями Канади, ЄС і США.
Тих дітей, кого вивозять без батьків, переводять у мережу так званих EVA-центрів, а далі — до прийомних російських сімей, де їх терміново “перепаспортизовують”, відриваючи від української ідентичності. Ця примусова опіка стала підставою для ордерів Міжнародного кримінального суду на арешт Володимира Путіна та дитячої омбудсменки Марії Львової-Бєлової, адже масове переміщення та русифікацію українських дітей визнано воєнним злочином. У підсумку російська система “табор — паспорт — усиновлення” трансформує дитинство у майбутній конвеєр смертників, підриваючи демографічне й культурне майбутнє України.
Міжнародна правова оцінка та відповідь на депортацію й мілітаризацію українських дітей
У лютому 2025 р. Комісія ООН з розслідування злочинів в Україні (OHCHR) підтвердила – примусове перевезення дітей з окупованих територій є воєнним злочином і, за певних обставин, може бути кваліфіковане як акт геноциду. До подібних висновків дійшли й експерти ОБСЄ у доповідях “московського механізму”, наголосивши, що систематичне позбавлення дітей мови, культури та навіть імені разом з їхньою мілітаризацією є складником політики культурного нищення. Реакція країн Європи не забарилася. Так у листопаді 2024 р. Велика Британія запровадила санкції проти десяти російських посадовців і структур, зокрема “Юнармії”, за “індоктринацію” й насильницьке переміщення неповнолітніх, аналогічні обмеження готують інші країни-партнери.
Чому це критично?
По-перше, легалізований сьогодні дитячий рекрутинг дає Росії мобілізаційний резерв для продовження війни уже через кілька років.
По-друге, вилучення української мови, історії та особистої пам’яті дітей це форма етноциду, яка може позбавити Україну цілого покоління носіїв культури.
По-третє, масова мілітаризація суперечить Конвенції ООН про права дитини та Додатковому протоколу до Женевських конвенцій щодо участі неповнолітніх у збройних конфліктах.
Наслідки для самих дітей уже зафіксовані психологами – тотальна залежність від наказів, страх покарання за “неправильну” відповідь, нічні кошмари пов’язані з війною. За даними OHCHR, 14 % дитячих поранень від вибухів сталися вже після депортації, оскільки в низці таборів “навчання” відбуваються на діючих військових полігонах.
Україна та міжнародна спільнота вибудовують багаторівневу відповідь. Ініціатива Bring Kids Back UA визначила юридичні та гуманітарні механізми повернення й реабілітації депортованих дітей. Платформи Мінреінтеграціїзбирають ДНК-зразки й фото-ідентифікатори, пришвидшуючи встановлення походження дитини, тоді як ЄС та G7 розширюють “чорні списки” на директорів окупаційних шкіл, тренерів таборів та медіакураторів.
Використання українських дітей, це не випадковий побічний ефект війни, це продуманий стратегічний елемент колоніальної політики Кремля, глобальний виклик системі міжнародної безпеки. Створюючи з українських підлітків “власну зброю”, Кремль робить їх стратегічним елементом власної колоніальної політики. Знищуючи українське демографічне коріння формує військовий резерв для майбутньої агресії. Фактично дітей перетворюють на “живі боєприпаси” знищуючі культурне майбутнє цілої нації.
Зупинити цей злочинний конвеєр може лише швидка жорстка та безальтернативна реакція світового співтовариства. Кожне задокументоване порушення, кожен санкційний пакет і кожна повернута дитина послаблюють механізм насильницької русифікації. Допоки міжнародна спільнота зберігає фокус, а Україна не припиняє боротьби за своїх дітей, шанс вирвати їх з тенет “руського міра” залишається реальним.
Григорій ЧМИХАЛО,
для «Української лінії»
