Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді склав присягу в неділю 9 червня і вже втретє очолив уряд Республіки Індія. На грандіозній церемонії в президентському палаці в Нью-Делі були присутні іноземні дипломати, ветерани індійської політики та лідери семи країн регіону (окрім Пакистану), що мало підкреслити повернення політичних орієнтирів – «сусідство насамперед». Та чи відбудуться насправді якісь кардинальні зміни у зовнішній політиці Індії після виборів? Чи будуть вони відчутними для сусідів у Південній Азії чи можливо принесуть якісь новації на глобальному рівні? І головне питання для нас – чого очікувати Україні? Можемо ми розраховувати на більше порозуміння з Індією та якісне покращення двосторонніх відносин?
«Послідовність і стабільність» – такою має бути політика кабінету Моді, як кажуть експерти в Індії. Після доволі важкої перемоги на загальнонаціональних виборах Н.Моді на чолі Національного демократичного альянсу сформував коаліційний уряд. Остаточні результати були частково несподіваними: Національний демократичний альянс (НДА) отримав 293 місця, що перевищує 272, необхідних для парламентської більшості в нижній палаті (власне Бгаратійа Джаната (БДП) отримує 240, опозиційний блок ІНДІА, очолюваний ІНК, має 233 місця, що є хорошим здобутком опозиції. Таким чином, вибори стали загалом успішними для всіх – чинна влада зберегла свою першість і цьому радіє, опозиція значно посилилася, а загалом Індія підтвердила свій імідж «найбільшої демократії світу». В цьому переможному альянсі партія Н.Моді – БДП, Народна партія Індії, як бачимо, матиме більшість, але не абсолютну, тож для прийняття того чи іншого рішення відтепер потрібний буде консенсус, тобто схвалення з боку інших партій-членів коаліції. На відміну від попередніх двох термінів, партнери мають вирішальне значення для успіху Альянсу та уряду, влада Н.Моді є обмеженою. За таких умов гасло «Послідовність і стабільність» виглядає найбільш прийнятним, оскільки може гарантувати єдність нової владної команди. БДП зберегла важливі портфелі за собою, незважаючи на нову реальність: замість омріяних 400 місць в парламенті БДП має лише 240, опозиція набрала ваги, а сам Н.Моді підлягає критиці за економічні й соціальні проблеми в середині країни. За таких умов зовнішня політика залишається як раз тією парасолькою, яка дозволяє Моді та його послідовникам усе ще триматися високо і достойно.
Склад нового уряду та розподіл портфелів повинні зміцнити позицію «нового старого прем’єра»: продовження роботи всіх ключових міністрів свідчить про те, що не слід очікувати різких змін у політиці під час третього терміну Моді, в тому числі – у зовнішній. Раджнатх Сінгх (міністр оборони), Аміт Шах (міністр внутрішніх справ), Нірмала Сітараман (міністерка фінансів) та С. Джайшанкар (міністр закордонних справ) вже склали присягу і продовжать виконувати свої попередні обов’язки. С.Джайшанкар на першому терміні продемонстрував велику роботу, ретельно збалансувавши традиційні зв’язки Індії та її інтереси, що заслуговує на високу оцінку. Йому вдалося захистити стратегічну автономію Індії шляхом покращення зв’язків зі Сполученими Штатами та провідними європейськими країнами, наприклад, Францією, і водночас – зберегти партнерство з Російською Федерацією. Скільки б така позиція Індії не викликала питань та критичних зауважень, особливо в Україні, вона абсолютно відповідає інтересам самої Індії. Особисто С. Джайшанкар – типовий прихильник реалізму та винахідник терміну «френеміс», що може бути перекладений як «друзі-вороги», він є справжнім обличчям індійської дипломатії, який і надалі поведе Індію до збереження свого бачення – нейтральної, але активної держави, присутньої в багатьох форматах і на різних міжнародних майданчиках.
Перед міністром тепер постали трохи інші завдання, і стабільність має допомогти їх виконати. Одразу після складання присяги на другий термін міністра закордонних справ С.Джайшанкар дав журналістам прес-конференцію і відзначив, що для Індії передусім пріоритетними є вирішення проблем з Китаєм і Пакистаном – найближчими сусідами. Виглядає так, що Республіка Індія в минулі роки визначилася зі своєю роллю глобально, зокрема значно посилила свої позиції на міжнародному рівні під час головування у Великій Двадцятці» у 2023 році, затвердила себе у якості Голосу так званого Глобального Півдня, і тепер має повернутися до традиційних проблем, відносин з Пакистаном і Китаєм, які завжди були складними. Воно й зрозуміло – щоб мати стабільну державу, потрібний мир на кордонах. Звідси й повернення взагалі-то традиційного для індійської зовнішньої політики пріоритету – «передусім сусіди». Але є нюанси – як саме індійська дипломатія збирається їх вирішувати?
Міністр С. Джайшанкар наголошує на необхідності вирішення давніх проблем з обома сусідніми країнами: «Індія працюватиме над рішеннями щодо кордонів з Пакистаном і Китаєм. «З Пакистаном ми хотіли б знайти рішення багаторічної проблеми транскордонного тероризму, адже це не може бути політикою доброго сусіда», зазначив він на прес конференції. Цікаво, що під час передвиборчої кампанії Н.Моді гасло боротьби з «країною-терористом», як називають Пакистан в Індії, майже не використовувалось. І це при тому, що індійсько-пакистанські відносини значно погіршилися саме у 2019 році, коли Н.Моді був обраний на другий термін. Після вибуху, що здійснив терорист-смертник, який мав за ціль індійський військовий конвой в штаті Джамму і Кашмір, Нью-Делі наказав завдати авіаудару по базі бойовиків у Пакистані. Сторони обмінялися ударами, індійський пілот був захоплений у полон (згодом був повернутий). Далі Н.Моді виконав свою передвиборчу обіцянку «вирішити кашмірське питання» і забезпечив відміну статті 370 Конституції Індії, яка гарантувала автономний статус штату Джамму і Кашмір. Були проведені адміністративні реформи, штат був реорганізований і втратив усі органи самоврядування, що викликало гостру реакцію з боку Пакистану. Так само неодноразово висловлювалися занепокоєння щодо порушення прав мусульман в Індії загалом.
Після переобрання Н.Моді пакистанський прем’єр Ш.Шаріф хоча й запізненням, але привітав його і висловив надію на покращення двосторонніх відносин. Шехбаз Шаріф опублікував коротке повідомлення з «привітаннями» в мережі Х, на яке Нарендра Моді відповів таким же коротким «дякую». Пост старшого брата прем’єр-міністра – Наваза Шаріфа був більш багатослівним і трохи теплішим, оскільки він особисто давно знайомий з Н.Моді і був присутній на першому складанні ним присяги десять років тому. Колишній тричі прем’єр-міністр Пакистану звернувся до індійського лідера, висловивши бажання, щоб надія замінила ненависть на субконтиненті. Моді відповів на такі побажання, хоча двічі підкреслив необхідність збереження безпеки в першу чергу. Таким чином, ініціатива походила від Пакистану, що дозволяє Індії «зберегти обличчя» і надалі обговорювати шляхи потепління з «проблемним сусідом». Можна сподіватися, що уряди почнуть процес покрокової нормалізації, без різкого прориву. Наприклад, можна відновити повні дипломатичні відносини, перервані у 2019 році, та повернути нормальні торговельні зв’язки. В Пакистані наголошують на тому, що у світі, охопленому конфліктом, дві найбільші держави Південної Азії мають шанс знову почати шлях до миру. Тепер черга Індії відреагувати на такі пропозиції.
Зовсім іншою є ситуація у стосунках Індії з КНР. “Що стосується Китаю, на кордоні все ще є деякі проблеми, і ми зосередимося на тому, як їх вирішити”, – сказав Джайшанкар на прес-конференції. Він вочевидь применшив, оскільки «деякі проблеми» не вирішуються вже багато десятиліть поспіль, а загострилися, знову ж, під час перебування при владі уряду на чолі з Н.Моді. Індія та Китай мають спільний кордон протяжністю 3800 км, більшу частину якого вкрай складно демаркувати через географічні умови. Кордон проходить високо в горах, частково – по льодовиках, і перший прикордонний конфлікт стався між країнами ще у 1962 році. Та війна ні до чого не привела, час від часу сутички на кордоні загострюються, так сталося у липні 2020 року, коли щонайменше 20 індійських солдатів і четверо китайських були вбиті. В минулому році китайська сторона надрукувала карти, де територія індійського штату Аруначал-прадеш позначена як китайська. Більш того, громадяни Китаю поступово просто захоплюють індійські землі, переселяючись туди невеликими групами. Індія не може нічого зробити з такою політикою, лише видає офіційні заяви. Власне, для того і потрібне їй зближення з Заходом, щоб протистояти цій «повзучій агресії» та іншим планам Китаю. Підписаний внаслідок візиту Н.Моді в США у червні 2023 р. договір про виробництво дронів за американськими технологіями та низка інших угод в галузі безпеки та оборони є запорукою стримування китайської агресії. Тож співпраця з Заходом лишатиметься одним з індійських пріоритетів і в третій термін Моді.
З іншої сторони, Індія і Китай є партнерами, в таких організаціях як БРІКС і ШОС вони (разом з Росією!) виступають за «справедливий світовий порядок» – без диктату Заходу, санкцій та подвійних стандартів. Проте і тут теж є особливості, що наочно підтвердив Саміту миру для України, який відбувся нещодавно у Швейцарії. Відомо, що Китай від участі в ньому відмовився офіційно, і навіть на найнижчому рівні не був там присутній. Поясненням такого підходу стала відсутність на саміті Росії, без чого обговорення шляхів до миру є, з точки зору КНР, не конструктивним. Більш того, в офіційних колах цієї держави заявили, що будуть надалі просувати власний «мирний план» і заохочують держави Глобального Півдня приєднуватися саме до нього, оскільки він є більш реалістичним за український.
З Індією історія інша, і вона вкотре нам демонструє той самий нейтралітет, про який ми вже стільки разів говорили. Делегацію на саміт в Швейцарію індійська сторона відрядила, хоча її рівень вже викликає запитання. Паван Капур, секретар Міністерства закордонних справ, представляв Індію на саміті в швейцарському курорті Бюргеншток, у якому взяли участь делегати з понад 100 країн і організацій, у тому числі кілька глав держав. Відомий індійський дипломат, П.Капур зараз очолює напрямок Західної Європи в індійському МЗС і ця посада майже відповідає нашому рівню заступника міністра. А от у 2021- 2023 роках він працював на посаді Посла Республіки Індія в Москві, і країну-агресорку добре знає. Радість від участі індійської сторони в саміті швидко минула: на другий день стало відомо, що Індія утримується від підписання спільного комюніке, натомість «підштовхує до щирої взаємодії між Росією та Україною для мирного вирішення конфлікту». Індійська сторона заявила, що не приєднується до будь-якого комюніке чи документа, що напрацьовані під час роботи саміту, оскільки вважає, що тільки ті варіанти, які є прийнятними для обох сторін, можуть привести до міцного миру. Оскільки Росія не була запрошена до Саміту, її позиція жодним чином для обговорення не була допущена, то й підсумковий документ не може бути об’єктивним. Водночас, у короткому зверненні П.Капур зазначив, що участь Нью-Делі у саміті та кількох попередніх зустрічах високопосадовців на основі української Формули миру відповідає «нашому чіткому та послідовному підходу про те, що міцного миру можна досягти лише шляхом діалогу та дипломатії».
В Нью-Делі усвідомлюють, що хоча на швейцарському саміті не було консенсусу, західні партнери та інші прихильники України використали його, щоб висловити свою підтримку та солідарність з Києвом. Коментуючи результати цього форуму, провідна індійська газета The Hindu визначила, що замість того, щоб продемонструвати єдину відповідь, саміт «оголив розломи в тому, як світ дивиться на війну в Україні». При цьому війна була взята в лапки, і вже звично не був визнаний факт агресії Росії. В статті вказано, що Росію, яка розв’язала «війну», на зустріч не запросили. Згадано й про те, що Китай, головний стратегічний партнер Росії та друга за величиною економіка світу, ухилився від участі в конференції. Індія, п’ята за величиною економіка, яка продовжує весь цей час підтримувати свої особливі зв’язки з Росією, незважаючи на тиск Заходу, вирішила надіслати дипломатичну, а не політичну делегацію. Ось таке чергове пояснення індійської нейтральної позиції. В індійських ЗМІ постійно наголошується, що участь Індії в саміті та продовження взаємодії з усіма зацікавленими сторонами спрямовані на розуміння різних точок зору, підходів і варіантів для пошуку шляху вперед для «стійкого вирішення конфлікту». Підсумковий документ, виданий на саміті, підтвердив «принципи суверенітету, незалежності та територіальної цілісності всіх держав, включаючи Україну, в межах їх міжнародно визнаних кордонів». Український саміт – це початок, він став першим кроком у правильному напрямку до побудови спільної основи, де могли б зустрітися різні точки зору, відзначають індійські аналітики. Коли вони будуть враховані, тоді і з’явиться можливість для Індії підписати якийсь фінальний документ, тим більше що країни Глобаьного Півдня, присутні в Щвейцарії, в більшості зайняли таку ж позицію спостерігача, а серед країн, які не підписали комюніке саміту – Індонезія, Саудівська Аравія, ПАР, Бразилія та Мексика.
Відмова Індії схвалити комюніке, оприлюднене наприкінці дводенного мирного саміту щодо України, що проходив у Швейцарії, узгоджується з офіційною точкою зору Нью-Делі після того, як Росія вторглася до України в лютому 2022 року. А це означає, що жодних (не те що кардинальних) змін у зовнішньополітичному курсі Індії нам очікувати не варто. «Нова» політика уряду Н.Моді, втретє переобраного на посаду прем’єра, насправді залишається старою: нейтралітет, стратегічна автономія, збереження особливих відносин з важливими партнерами, балансування задля забезпечення власних економічних та геополітичних інтересів, участь в переговорних форматах різного рівня, залучення до дискусій з важливих міжнародних питань. Україна не є пріоритетом індійської політики, це реалії, до яких треба ставитися з розумінням. Але це не означає, що ситуація ніколи не зміниться. Ризикнемо припустити, що «індійський розворот до України» може статися за таких умов:
1. Перемога України (хоча б часткова) на полі бою;
2. Пропозиції з двосторонньої співпраці, які можуть зацікавити індійську сторону.
Над другою умовою ми наполегливо працюємо, тож далі плануємо обговорити можливості її реалізації детальніше.
Олена БОРДІЛОВСЬКА,
завідувач відділу нових викликів центру
зовнішньополітичних досліджень НІСД, д.п.н.,
для «Української лінії»
