Україна. Індія. Росія. Війна. Частина 2
2023 рік був особливим як для індійської дипломатії, так і для українсько-індійських відносин. Для Індії минулий рік передусім асоціюється з першим в історії її головуванням у престижному міжнародному форумі G20. Україна у 2023 році нарешті відновила політичний діалог з Індією – з візитом першої заступниці міністра закордонних справ України Е. Джапарової в Делі розпочалися політичні консультації, які в липні були продовжені вже в Києві з індійською делегацією. Представники РІ брали участь в усіх консультаціях з обговорення української Формули миру. А от для РФ рік закінчився насправді не так успішно, як можна було б подумати зі звітів про черговий візит в Москву С. Джайшанкара. 2024- й також розпочався оптимістично саме для України.
1 грудня 2022 року Республіка Індія розпочала головування в G20 – впливовому клубі головних світових акторів, і поставилася до цього вкрай відповідально, розуміючи, що під час головування в G-20 від неї буде залежати модальність відносин з провідними центрами силами, країнами, що зростають і державою – порушником норм міжнародного права – РФ. РІ перейняла головування від Індонезії у вкрай складні для глобальної системи часи, коли світ опинився перед викликами різноманітного характеру, серед останніх самими індійцями виокремлювалася російсько-українська війна, яка досить скоро стала справжнім викликом головуванню Республіки Індія в G20. Намагання сприяти закінченню війни було заявлене як один з пріоритетів, не тільки з практичної точки зору, але й для зміцнення іміджу РІ – будь-яке посередництво між конфліктуючими сторонами було б зараховане в актив індійської дипломатії.
Індія активно готувалася до свого президенства, взявши за гасло традиційну зовнішньополітичну концепцію «Весь світ – одна родина», а за лого – квітку лотоса, що символізує надію. Н. Моді у своєму програмному зверненні 1 грудня, присвяченому початку головування,визначив основні принципи, якими його країна керуватиметься: амбітність, інклюзивність та рішучість. Також він однозначно визнав за найбільш небезпечну проблему російсько-український конфлікт, щоправда згодом з’ясувалося, що механізмів щодо його вирішення Індія не має. Пріоритети індійського головування були визначені широким колом питань з різних сфер, від безпекових та економічних, до екологічних та соціальних, включно з подоланнями наслідків епідемії коронавірусу та питаннями продовольчої безпеки світу. Окрему увагу Індія приділила питанням цифровізації, намагаючись підкреслити власні успіхи в технологічному розвитку. Але основним пріоритетом індійської президенції стала адвокація інтересів країн, що розвиваються. «Пріоритети нашого головування в G20 будуть сформовані в ході консультацій не тільки з нашими партнерами по G20, але і з нашими «попутчиками» з країн Глобального Півдня, які зазвичай залишаються непочутими» – зазначив Н. Моді. Головним координатором потужної «індійської команди G20» став міністр закордонних справ Індії д-р С. Джайшанкар, який є «архітектором» політичного спрямування індійської стратегії. (Деякі концептуальні підходи щодо зовнішньополітичної діяльності Індії в «еру Моді» були викладені в його книжці «Шлях Індії: стратегії для невизначеного світу», у якій він пропонує розпрощатися з «політичним романтизмом» Дж. Неру та його послідовників та перейти до «безсоромного захисту національних інтересів». В минулому році була презентована його нова книга «Чому Бгарат має значення», в якій обґрунтовані амбіції сучасної Індії з точки зору її цивілізаційної величі.)
Вже під час індійського президенства у Двадцятці, до річниці початку повномасштабної війни в Україні в експертному середовищі Індії з’явилися перші серйозні аналітичні оцінки російсько-української війни, серед таких – дослідження, проведене експертами найбільшого незалежного аналітичного центру Індії Observer Research Foundation – спеціальна доповідь«Український конфлікт: стежки до миру».Загалом тут підтримується офіційний індійський підхід до розуміння російсько-української війни, включно з термінологією. Проте в ньому вперше автори намагаються відповісти на питання: Чи є місце для «стратегічного пристосування» дипломатичних можливостей та які поради з теорії та історії дипломатії можуть бути доречними для припинення конфлікту. Зокрема, у доповіді експертів окремо йшлося про посередницькі можливості РІ з урахуванням її президенства у G20 та розглянуті декілька форматів багатостороннього посередництва, з них два основні – «Трійка G20» (Індонезія, Індія, Бразилія) та група «Індія – Туреччина – Ізраїль». Ця доповідь й досі залишається єдиною розлогою експертною оцінкою війни в Україні, проте з’явилися й інші, більш критичні короткі публікації. Так, відомий аналітик, віце-президент тієї ж ORF професор Харш Пант вказує не стільки на посередницькі можливості Індії, скільки на серйозні виклики індійському головуванню в G20, пов’язані з війною в Україні. В статті «Російський виклик амбіціям Індії в G20» він зазначив: «Немає жодних сумнівів щодо того, що хвалена стратегічна автономія Індії поставлена під сумнів через жалюгідну війну Росії в Україні». Також він вважає, що ескалація кризи в Євразії буде катастрофічною для світової економіки, яка намагається вийти з-під інфляційного тиску, а ще – ускладнить для Індії досягнення чогось суттєвого під час головування G20»[1].
Триваюча російсько-українська війна викликає велике занепокоєння в Індії через можливу ескалацію і збільшення негативних наслідків,зокрема в галузі харчової безпеки. За 2 роки війни сформувалось неоднозначне її трактування: відмова визнати факт російської агресії та засудити її поєднується з визнанням мужності і патріотизму української нації. Водночас, зростає незадоволення увагою, яка приділяється Україні, та безпрецедентною допомогою нашій державі з боку західних партнерів. Висловлюється думка щодо несправедливого розподілу підтримки заможніх країн, у тому числі фінансової, а також непропорційно великої допомоги українським біженцям.
В цьому контексті знаковою стала заява одного з лідерів індійської команди головування у G20 Амітабга Канта 15 березня 2023 р.: «Світ має відійти від війни в Україні, зосередитись на бідності та інших глобальних проблемах». Кант зазначив, що Європа не може зупинити зростання бідності, глобальну заборгованість, інші проблеми розвитку в усьому світі, натомість аж надто сфокусована на Україні: «коли третина світу перебуває в рецесії, і особливо коли 200 мільйонів людей опинилися за межею бідності, чи може одна війна зупинити весь світ?»[2] Відповідно, спостерігаються спроби вкотре позбавити нашу державу суб’єктності, а на додачу – перевести дискусії у звичне русло протистояння Заходу і не-Заходу. Йдеться про вкрай популярне в Азії бачення: «США та їх союзники постійно підживлюють війну в Україні, оскільки надають їй величезну кількість зброї». Вашингтон заявляє, що допомагає Україні захищати її території, тоді як Росія стверджує, що «колективний Захід» прагне її знищити: «Постійне поглиблення взаємної недовіри в умовах довготривалого конфлікту є ідеальним рецептом катастрофи».[3]
Основною подією під час головування РІ в Групі двадцяти у 2023 р. став саміт лідерів країн-учасниць та запрошених гостей у столиці Індії Нью-Делі 9 – 10 вересня, у якому взяли участь 43 делегації. Перед РІ стояло складне завдання: Індія, яка сама не засудила вторгнення Росії в Україну, мала посприяти узгодженню спільної заяви, так званої Декларації лідерів, інакше ризикувала стати першою країною від 2008 року, головування якої закінчилося б без спільного комюніке. Агресія Росії в Україні дійсно стала значним викликом для індійської дипломатії: саме через українське питання не вдалося ухвалити жодного спільного комюніке за результатами усіх важливих зустрічей (міністрів фінансів, закордонних справ, цифровізації тощо) протягом року, але під час заключного саміту було ухвалено Делійську декларацію з узгодженою в останній момент та вкрай поміркованою позицією щодо війни в Україні. Отже, головування Індії не принесло зрушень на шляху досягнення миру в Україні, проте ухвалення підсумкового документа (навіть за умов аморфних визначень) стало важливим кроком для консолідації проукраїнської позиції. На жаль, українська сторона не була запрошена до участі у підсумковому саміті в Делі в будь якому форматі (хоча ми про це просили), формальні причини для цього знайшлися. Відбулася лише телефонна розмова між Президентом України та індійським прем’єром, під час якої В. Зеленський нагадав, що саме на платформі G20 у 2022 р. він оголосив формулу миру і тепер розраховує на участь Індії в її реалізації. (Під час саміту на Балі Зеленський у своєму виступі чітко вказав, що «не варто пропонувати Україні компроміси із совістю, суверенітетом, територією та незалежністю». Президент України відзначив, що розмова про досягнення миру має бути публічною, а дороговказ – максимально конкретним).
Важливим кроком у налагодженні прямого діалогу з РІ у 2023 р. став візит Першої заступниці міністра закордонних справ України Еміне Джапарової в Делі 9-12 квітня. Це був перший офіційний візит до Індії представниці української влади з початку повномасштабного вторгнення РФ, метою якого було створити передумови для більш продуктивного двостороннього діалогу та посилення української позиції в РІ. Під час зустрічі з секретарем МЗС РІ С. Вермою обговорювались загальні питання з розвитку двосторонніх відносин, проведення політичних консультацій, обмін візитами на високому та найвищому рівнях, відновлення роботи міжурядової українсько-індійської комісії з питань торговельної, економічної, наукової, технічної, промислової і культурної співпраці, а також було передано лист від Президента В. Зеленського прем’єр-міністру Індії Н. Моді. Е. Джапарова взяла участь у круглому столі 11 квітня з представниками відомого аналітичного центру – Індійської ради у міжнародних справах. У своєму виступі перед експертною спільнотою вона чітко назвала війну Росії проти України «неспровокованою» і підкреслила, що ООН виявилася неспроможною забезпечити мир, оскільки Росія продовжує користуватися правом вето в Раді Безпеки. Під час свого виступу Джапарова повторила, що Україна вітає будь-які зусилля з припинення військових дій, а Індія відіграє в таких намаганнях значну роль: «Ми поважаємо рішення мати співробітництво з іншими країнами, але звернення України полягає в тому, що слід прагматично ставитися до відносин, а саме: підтримувати Росію – означає підтримувати середньовічне бачення світу. Я думаю, може знадобитися деякий час, щоб побудувати нові відносини з Україною, і вони повинні базуватися на збалансованому підході.»[4].
Про продовження класичного індійського підходу до захисту власних національних інтересів свідчив один з найважливіших візитів 2023 року – офіційний візит Н. Моді в США 21-24 червня на запрошення Президента Дж. Байдена (це був його 6-й візит до Сполучених Штатів за період від 2014 року – обрання на перший термін на посаду прем’єр-міністра та перший державний візит, найвищий у дипломатичній ієрархії). Під час зустрічей обидві сторони підтвердили важливість Індії як держави, що стрімко зростає та визнали, що Індія та Америка — це BFF (найкращі друзі назавжди), які потребують одна іншої як ніколи раніше. Зараз США є головним торговим партнером Індії, що за останні два з половиною роки компанії США інвестували в Індію понад 16 мільярдів доларів, у 2022 році двосторонній товарообіг перевищив 191 мільярд доларів, майже подвоївшись порівняно з 2014 роком. Одним з ключових напрямків партнерства є «оборонна співпраця нового покоління», а в спільній заяві після переговорів було підкреслено «визначальну роль технологій в поглибленні партнерства». Очевидно, що США «працюють понаднормово», щоб відвернути Індію від Росії та зробити її сильним партнером у протистоянні з КНР.
На фоні такого успішного візиту лідера держави до США перебування в Москві наприкінці року міністра закордонних справ С. Джайшанкара вже зовсім не виглядає як супер-подія, хоча візит був безпрецедентно довгим – 25 – 29 грудня, а індійський міністр зустрівся не лише з колегою С. Лавровим та Головою російсько-індійської двосторонньої комісії віце-прем’єром РФ Д. Мантуровим та Президентом В. Путіним. Скоріше, для підсанкційної Росії цей візит був критично важливим: Індія стає дедалі важливішим ринком для неї, і РФ намагатиметься отримувати від двосторонніх відносин як економічну вигоду, так і політичні дивіденди. Головна мета Москви – утримати та за можливості посилити політичну та економічну співпрацю з Делі в умовах, коли азійський напрямок залишається одним з небагатьох можливих для її зовнішньої діяльності. І хоча С. Джайшанкар назвав індійсько-російські відносини такими, що не мають аналогів у світі (є «випробуваним часом партнерством»), візит до РФ свідчив про певне зниження статусу двосторонніх зв’язків: вже вдруге Н. Моді відмовився від традиційної щорічної (2000 – 2022 рр.) зустрічі з Президентом РФ В. Путіним. (Під час переговорів в Москві російська сторона висловила наполегливу надію на те, що наступного року такий формат буде відновлений і прем’єр-міністр Індії зможе відвідати Росію). Обговорювалося в Москві й «українське питання»: В. Путін підкреслено подякував за спроби долучитися до мирного вирішення «конфлікту». Подібні комплементарні заяви свідчать про бажання сторін надати відносинам нового імпульсу та вирішити проблемні питання двостороннього співробітництва, зокрема – в галузі ВТС. Проте, за результатами зустрічі не з’явилося жодних свідчень про усунення таких проблем. Натомість, індійською стороною було запропоновано низку механізмів, які були б вигідні в першу чергу Делі, як-от оптимізація оплати індійською стороною закупівель російських енергоносіїв (розрахунки в рупіях!).
Маємо визнати: здобутки індійсько-російських відносин залишаються значними. Візит Джайшанкара припав на період зміцнення торговельно-економічних зв’язків між Індією та Росією за останні кілька років – саме на тлі агресії РФ в Україні. Сторони вже перевищили мету збільшення двосторонньої торгівлі до 30 мільярдів дол. США до 2025 року, у 2023 році рівень торгівлі між країнами досяг історичних значень, перевищивши 50 мільярдів доларів, тоді як в 2010 – 2020 рр. торгівля між Росією та Індією в середньому становила 10 млрд. дол. США. Таке рекордне зростання забезпечили передусім закупівлі Індією здешевленої російської нафти та інших енергоносіїв, РФ перетворилася на основного партнера в галузі енергетики, випередивши Саудівську Аравію і стала основним постачальником нафти в РІ, її частка в індійському імпорті збільшилася від 0,2% (до лютого 2022 року) до 45% у червні 2023 року. Також Росія співпрацює з Індією у високотехнологічних галузях, підписані угоди з подальшої співпраці в галузі ядерної енергетики (об’єкт Куданкулам), розвиваються транспортні морські коридори, сторони погодили відновлення переговорів щодо угоди про вільну торгівлю між Євразійським економічним союзом та Індією. Президент РФ відзначив, що, незважаючи на всі турбулентності у світі, стосунки з традиційними друзями в Азії, з Індією зокрема, розвиваються поступально, плідним є багатостороннє співробітництво, (особливо враховуючи, що РФ у 2024 році прийматиме саміт розширеного БРІКС, і традиційно Індія та Росія продовжують координувати позиції в ООН, БРІКС, ШОС.)
Проте надалі така координація привертатиме до себе увагу як прихильників, так і критиків цих «спеціальних» відносин. Твердження С. Джайшанкара про те, що «геополітичне та стратегічне зближення» між Індією та Росією в багатополярному світі, який «відновлює рівновагу» є проявом звичної риторики. Візит С. Джайшанкара мав не просто пом’якшити ситуацію через відмову Н. Моді від особистої зустрічі з В. Путіним наприкінці року, але й вирішити певні проблеми двосторонніх відносин. Вони стосуються передусім галузі ВТС: Відомо, що РФ відтермінувала постачання 3 з 5 ракетних комплексів S-400 «Тріумф», які мала поставити за контрактом 2018 року. Проблема полягає саме у спроможності РФ, оскільки Індія, після певних дискусій щодо можливого потрапляння під санкції США, отримала «зелене світло» на закупівлю S-400 (палата представників США схвалила відмову від санкцій). Також РІ очікує на 4 фрегати з проєкту «Адмірал Григорович», два з яких мали бути побудовані компанією Goa Shipyard Limited в рамках передачі технологій з Росії, а також – на можливий лізинг ще одного атомного підводного човна проекту 971 «Акула» (Щука-Б) вартістю близько 3 мільярдів доларів США, який планувалося передати ВМС Індії (IN) до 2025 року. Затримки у запуску місцевого виробництва за ліцензією російських автоматів «Калашников АК-203» на спеціальному підприємстві в Корві, штат Уттар-Прадеш, викликали занепокоєння у військових колах РІ щодо здатності Москви вчасно постачати в Індію платформи для виробництва та інше обладнання за контрактами. Індійські військові аналітики відзначають, для Індії зберігати залежність від Росії щодо її потреб у військовому обладнанні було б не тільки нереалістично, але й шкідливо, враховуючі певні невдачі російської армії на фронтах в Україні. Настав час відмовитися від залежності від російського ВПК, щоправда, миттєво це не станеться. Але після початку повномасштабної війни в Україні Індія з власної ініціативи скасувала декілька угод в галузі ВТС з РФ: зокрема, достроково було завершено масштабну угоду із закупівлі російських вертольотів, яка була укладена близько 10 років на 80 одиниць Ми-17В5, але на 32-ій переданій машині офіційний Делі в квітні 2022 р. скасував договір, також РІ відмовилася купувати 10 гелікоптерів Ка-31 у травні 2022 р.
Привертає увагу в цьому контексті заява С. Лаврова після зустрічі с С. Джайшанкаром, у якій він офіційно визнав «наміри Індії диверсифікувати свої джерела постачання озброєнь», а також заявив про підтримку бажання Індії виготовляти потрібні їй речі в самій країні. Таким чином, Москва визнала природною диверсифікацію співпраці РІ в галузі ВТС. Насправді, ці процеси вже відбуваються: за даними SIPRI, частка РФ в імпорті озброєнь до РІ впала від 69% у 2012-2016 рр. до 46% в 2017-2021. Повномасштабне вторгнення РФ в Україну лише посилило таку тенденцію, той факт, що поруч з Росією стратегічними партнерами-постачальниками зброї та військових технологій в РІ є США, Франція та Ізраїль, підтверджується успішними візитами Н. Моді до Вашингтона і Парижа влітку 2023 року, а також миттєве оголошення підтримки Ізраїлю після нападу Хамас 7 жовтня. Іншою проблемою залишається механізм оплати за постачання російських енергоносіїв, що протягом останніх місяців призвело до значного зменшення обсягів закупівлі та повернення РІ до традиційних партнерів з Близького Сходу. Західні санкції спричинили проблеми з організацією руху суден, їх страхуванням і платежами – не всі індійські банки тепер можуть обробляти платежі в доларах США за російську нафту. Тому у липні 2023 р. Індія наполягла на оплаті в рупіях, через що торгівля, за оцінками самих російських нафтотрейдерів, майже розвалилася, а наприкінці 2023 року РІ фактично припинила купувати індійську нафту. Під час свого візиту С. Джайшанкар озвучив пропозицію, яка має вирішити обидві проблеми: російській стороні запропоновано вкласти накопичені рупії у спільні проєкти та інвестувати в індійську програму «Виробляй в Індії». Тобто, індійська дипломатія вдало використовує складну позицію РФ для власних інтересів.
Рік 2024 –й розпочався доволі оптимістично для України: почесним іноземним гостем на параді на День Республіки Індія 26 січня став Президент Франції Е. Макрон, що свідчить про особливі індійсько-французькі відносини. Чим більше зв’язків Індія матиме з нашими стратегічними партнерами, то краще. Через вторинні західні санкції провідні індійські нафтопереробні підприємства один за другим відмовляються купувати російські енергоносії. Водночас, активізувалися українські дипломатичні зусилля: 24 лютого, на 2-у річницю початку повномасштабного вторгнення, перша заступниця міністра закордонних справ України І. Боровець виступила на відомому експертному форумі «Діалог Райсіни» в Делі (українська дипломатка стала першою, кого запросили туди від нашої держави в якості спікера). В березні відбулися телефонні розмови між головою ОП України А. Єрмаком та радником з питань національної безпеки РІ А. Довалем, а згодом – між Президентом України В. Зеленським та прем’єр-міністром Н. Моді. Нарешті, наприкінці березня в Делі вирушив міністр ЗС Д. Кулеба. І хоча його візит може бути «не проривним» – у тому сенсі, що Індія не поміняє свою позицію принципово, офіційна РІ залишатиметься нейтральною, стратегічна автономія у зовнішній політиці є її традиційним пріоритетом. Проте, стратегічна культура Індії базується на реалізмі за принципом «сила поважає силу», тож наші перемоги, використання сучасних видів озброєнь, передові методи ведення війни, оновлена стратегія і тактика ЗСУ можуть посилити українську позицію. Запровадження сталого політичного діалогу на найвищому рівні, проведення анонсованої Комісії з міжурядової співпраці в цьому році матиме велике значення, так само як і готовність РІ долучитися до реалізації окремих пунктів української Формули миру. Використання Індією нейтралізму як «вікна можливостей», залученість до багатосторонніх переговорних форматів може сприяти її перетворенню на справжнього партнера України.
Олена БОРДІЛОВСЬКА,
кандидат історичних наук, доктор політичних наук, провідний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД),
для «»Української лінії»
[1] https://www.orfonline.org/research/the-russian-challenge-to-indias-g-20-ambitions/
[2] https://www.reuters.com/world/india/world-should-move-ukraine-war-focus-poverty-indias-g20-negotiator-2023-03-15/
[3] https://www.thehindu.com/opinion/editorial/dangerous-manoeuvring-the-hindu-editorial-on-the-black-sea-encounter-and-the-risks-posed-by-the-ukraine-war/article66627286.ece
[4] https://www.hindustantimes.com/world-news/ukraine-to-launch-counter-offensive-in-spring-urges-india-to-take-a-pragmatic-approach-towards-russia-s-invasion-101681236040004.html
