Нацистські обстріли Англії та рашистські обстріли України – ракетний терор, як складова частина воєнної стратегії країн-терористів
Друга світова війна стала не лише найбільш кровопролитним конфліктом в історії людства, але й майданчиком для випробування нових видів зброї та військової тактики і стратегії. Саме подіям Другої світової ми завдячуємо появі принципу «війни моторів», себто обов’язковій моторизації чи механізації армії, необмеженій морській війні на комунікаціях супротивника та масовому використанню стратегічної бомбардувальної авіації для ударів по тилу супротивника. Водночас, поруч з вищезгаданими стратегіями, Третім Райхом була розроблена та використана ще одна, не менш важлива та смертоносна, що полягала у використанні ракетної зброї – ракет Фау. Зброю цю було застосовано проти найбільш впертого та цілеспрямованого супротивника нацистської Німеччини – Великобританії.
Після гучної поразки у Франції та проведення операції «Динамо» – евакуації підрозділів Британського експедиційного корпусу та частини французької армії з порту Дюнкерка до британського «Острова», стало зрозуміло, що розпочалася «Битва за Британію», в ході якої німецькі люфтваффе сили намагалися отримати перевагу в повітрі для забезпечення успіху морського та повітряного десанту німецької армії у рамках операції «Морський лев» – вторгнення до Англії.
В ході «Битви за Британію» люфтваффе вперше завдали бомбових ударів по англійським цивільним об’єктам. Логіка німецького головнокомандування була доволі простою: англійці продемонстрували незламність своїх намірів продовжувати боротьбу, а, отже, їх варто примусити піти на мирні перемовини. Найкращим засобом для цього було обрано повітряний терор, тобто використання штурмової та бомбардувальної авіації для ударів по критичній інфраструктурі, житловим кварталам, електростанціям. Широко практикувалося й масове килимове бомбардування, у якому могли брати участь сотні бомбардувальників, які, до речі, літали завдяки радянському пальному, яке поставляв СРСР своєму союзнику за пактом Молотова-Ріббентропа.
Наслідком авіаударів стали страшні руйнування, завданні люфтваффе таким відомим англійським містам, як Лондон, Бірмінгем, Манчестер, Портсмут, Ліверпуль. Було зруйновано повністю собор абатства Ковентрі, де, за традицією, коронувався кожен англійський монарх. Незважаючи на це, подібні акції терору тільки укріпили англійців у їхньому бажанні боротися до кінця. Так, наприклад, Марк Лог, особистий логопед короля Георга IV, відомий широкому загалу через екранізацію його постаті у фільмі «Король говорить», з відразою згадував про німецького пілота, який скинувши бомбу зі свого винищувача-штурмовика Фокке-Вульф, вирішив піти на другий захід та розстріляти з бортової зброї натовп людей, серед яких була маленька дівчинка, яка загинула.
Не буде перебільшенням те, що всі втрати та руйнування, як і особистісні чинники прем’єр-міністра Черчілля та короля Георга IV, тільки ще більш консолідували англійське суспільство у його бажанні чинити спротив нацистам. Було створено добровільну службу спостерігачів ППО, місцеве ополчення та добровільні пожежні бригади, які мали ліквідовувати наслідки бомбових ударів люфтваффе. В результаті, у жовтні 1940-го року, спільними зусиллями Королівських військово-повітряних сил та пілотів-добровольців зі Сполучених Штатів Америки, Польщі, Чехословаччини та Канади, битва за Британію була виграна. Однак, це не означало, що повітряний терор повністю припинився.
Нацистська Німеччина стала не тільки країною, чиї вчені, впродовж Другої світової, найбільше просунулися у плані технологічних відкриттів, але й країною солдати якої вчиняли найбільше воєнних злочинів. Винайдення ракет Фау-1 та Фау-2, оснащених потужними двигунами, що дозволяли їм розвивати велику швидкість, відкрило перед німецьким головнокомандуванням перспективи застосування цих «летючих бомб» без потреби мати перевагу в повітрі.
Впродовж завершального етапу Другої світової війни (1944-1945) нацисти, за даними дослідника Іана Хога, здійснили більш ніж 10 000 пусків ! І це в той момент, коли ресурси, виділені ними для виробництва Фау-1 та Фау-2 могли знадобитися для виробництва іншого озброєння так потрібного на Західному та Східному фронтах.
Англійські зенітники та пілоти продемонстрували відчайдушну відвагу та мужність у протистоянні з невідомою їм «диво-зброєю». Без сумнівів нові виклики потребували рішучих дій. Так, наприклад, англійські пілоти практикували наступний спосіб виведення з ладу Фау-1. Винищувач мав порівнятися з німецькою ракетою так щоб його крила опинилися прямо над чи під крилами Фау-1. Після цього пілот мав здійснити напівбочку вправо чи вліво – як наслідок, німецька ракета переверталася догори дригом та падала вниз.
Для Адольфа Гітлера ракети Фау (Vergeltungswaffe) стали своєрідною «зброєю відплати» для англійців, які вперто не хотіли йти на переговори з країною-агресором. Навіть у 1945-му році, коли Третій Райх переживав свою агонію, пуски ракет у напрямку Великобританії не припинялися ! У своїх мемуарах, Альберт Шпеєр, міністр озброєння та боєприпасів, згадував, що пропонував Гітлеру, переобладнати ракети Фау для використання їх у якості зенітних, однак наштовхнувся на рішучу відмову. Тому, можна стверджувати, що для очільника Третього Райху Фау стали не стільки демонстрацією сили, скільки відчайдушною спробою завдати хоч якихось втрат та руйнувань країні, яка продемонструвала непохитність у своєму бажанні продовжувати боротьбу, навіть якщо це не призведе до перемоги у війні.
У російсько-українській війні ракетна зброя, як і ракетний терор масово використовується державною правонаступницею Радянського Союзу та ідейною послідовницею нацистської Німеччини – російською федерацією. Перших масованих ракетних обстрілів Україна зазнала ще на самому початку повномасштабного вторгнення рашистів. У своїй промові з приводу початку спеціальної воєнної операції, володимир путін цинічно заявив, очевидно, сам не вірячи в свої слова, про те, що росія воює з нацистським урядом, а не мирним населенням. Однак, якщо в Україні ще залишалися люди, які вірили словам російського диктатора, то їхня віра мала похитнутися після першого ж ракетного обстрілу. Як і у нацистському випадку, рашисти обрали своїми цілями житлові будинки, чиї жителі додивлялися свої останні мирні сни.
В ході війни, росія використала весь спектр ракетного озброєння – від ракет класу повітря-земля до балістичних ракет наземного базування. Особливою популярністю серед російського генералітету користуються методи пуску з корабельних ракетоносіїв в акваторії Чорного Моря та стратегічних бомбардувальників Ту-95 з регіону Каспійського моря.
Пару слів варто сказати про метод пуску ракет зі стратегічних бомбардувальників, який рашисти також позичили в нацистів. Під кінець 1944 року, коли німецька армія втратила свої пускові точки в Бельгії та Нідерландах, нацистським військовим керівництвом було вирішено здійснювати пуски з двомоторних літаків Хейнкель, які б могли підлетіли до Британського «Острова» достатньо близько. Так само, як і Ту-95 рашистів, двомоторні Хейнкелі-111 нацистів летіли достатньо низько для того, щоб убезпечити себе від викриття радаром.
Не можна не згадати й про російську операцію «Возмездие», що відбулася 8 січня 2023 року у відповідь на точні українські удари по скупченню російської живої сили та техніки. Із самої назви стає очевидним той факт, що для рашистів проведення подібних операцій з ракетного терору мирного населення є способом збоченої демонстрації сили, адже якщо вони не можуть завдати поразки Збройним Силам України, то чому б їм не атакувати мирні житлові квартали, лікарні, шпиталі, школи України ? Однак, як і у випадку з нацистської «зброєю відплати», ракетні обстріли України не принесуть росії жодної стратегічної переваги у цій війні. «Відплата» та інші обстріли можуть здаватися демонстрацією сили тільки самим росіянам для яких варто буде нагадати, що жодний терор не підкріплений справжніми військовими успіхами на фронті ще не приніс ні одній країні перемоги у військовому конфлікті.
Так само, як англійські пілоти під час захисту Англії, українські зенітники та льотчики, на першому етапі війни збивали ворожі ракети за допомогою всіх доступних засобів. Не можна не згадати випадки збиття ворожих ракет за допомогою звичайної стрілецької зброї, а також зенітних комплексів «Ігла» та «Стінгер». Інформацію про використання комплексів «Ігла» для боротьби з ракетною загрозою можна знайти навіть станом на травень цього року.
29-го травня 2023 року рашисти обстрілювали Україну не тільки впродовж ночі, але й дня та ранку. Можна припустити, що читачів не здивує той факт, що тактика «розміреного терору» впродовж усього дня є також винаходом нацистської воєнної думки. За цим задумом, англійці мали б гірше працювати, усвідомлюючи той факт, що в будь-який момент може початися ракетний обстріл та виникне потреба бігти до укриття. Хоча, можливо ракетна активність 28-го та 29-го травня пов’язана з любов’ю рашистів до сакральних дат, таких, як День Києва.
Однак, треба зазначити, що жодні ракетні обстріли не породять панічні настрої серед населення України. Всі руйнування та втрати спричиняють консолідацію українців проти споконвічного ворога – рашизму, що впродовж віків мав різні обличчя: Московське царство, Російська імперія, Радянський Союз – тепер черга дійшла до путінської рашистської росії. Буде навіть доречно використати поняття народна лють, як таке, що означатиме ставлення українців до ракетного терору та інших воєнних злочинів рашистів.
Все сказане ні в якому разі не означає, що українці байдуже ставляться до ракетних обстрілів. Без сумніву, ми мужні та хоробрі люди, однак лягати спати з думкою про те, що вранці можна вже не прокинутися – це неабияке випробовування на ментальну міцність. Не соромно боятися, а соромно не визнавати цей страх. Як колись НКВС, що забирав людей до своїх катівень вночі, так і теперішні пілоти-рашисти здійснюють пуски своїх ракет у темний час доби, коли мирне населення після робочого дня є найбільш уразливим для подібних обстрілів. Логіка проста та цинічна – в Україні комендантська година, отже всі родини вдома і готуються до сну, а значить, ракети спричинять якомога більші жертви серед мирного населення. Можна тільки уявити, що було б якби країна-терорист, витрачала свої ресурси та мозковий (нехай і обмежений) потенціал не для підтримання роботи механізму автоматичного знищення всього живого, а натомість сконцетрувалася на мирному будівництві.
Витрачати мільярди на виробництво ракет, в той час, як вісімдесят відсотків росіян жодного разу не виїжджали за кордон, в той час, коли російська промисловість не може освоїти випуск таких елементарних предметів повсякденного ужитку, як цвяхи та папір і, врешті, в той час, як мільйони росіян живуть за межею бідності – це черговий прояв злочинного фанатизму країни-терористки.
У якості підсумка до всього сказаного, наведу лише один факт. Адольф Гітлер віддав наказ про цілеспрямоване бомбардування цивільних об’єктів Англії у кінці серпня 1940 року – приблизно на дванадцятий місяць Другої світової війни та на сорок п’ятий день Битви за Британію. Перші балістичні ракети ФАУ-2 були використані у вересні 1944-го року. В свою чергу, путінська росія обстріляла українські міста ракетами у перші ж години повномасштабного вторгнення, причому без офіційного оголошення війни. Таким чином, можна сказати, що рашизм не тільки є ідейним спадкоємцем нацизму, але й ще перевершує його в своєму цинізмі та жорстокості. Ще Рональд Рейган, в одній зі своїх промов назвав росію «Імперією зла», однак, навряд чи американський президент міг уявити, наскільки він виявиться правим.
Для довідки: архітектори «ракетного терору» нацистів закінчили своє життя по-різному. Фюрер «тисячолітнього Райху» Адольф Гітлер та командувач люфтваффе райхсмаршал Герман Герінг вчинили самогубство, а начальник верховного командування вермахту фельдмаршал Кейтель помирав у петлі 24 хвилини. Що ж приготувала доля ідейним натхненникам рашистського ракетного терору – покаже час.
Володимир ЛИТВИН, для «Української лінії»
