«Чого хвилюються народи і люди замишляють зло? Хто їм сказав: «Вінець природи»? Хіба для них її чоло?» Ліна Костенко.
«Вислухайте мене, будь ласка. Ви такі, як я, Homo sapiens – розумні люди. Життя – це диво у Всесвіті, яке виникло близько 4 мільярдів років тому. А ми, люди, лише 200 000 років тому. І все ж нам вдалося порушити баланс, такий важливий для життя. Уважно послухайте цю надзвичайну історію, яка належить вам, і вирішіть, що ви хочете з нею робити», – цими словами починається відомий документальний фільм «Home» 2009 року режисера Яна Артуса Бертрана про Землю, людство, природу, про те, куди ми йдемо та чим ми були. Аерофотозйомка з 54 країн показує, як усі проблеми Землі взаємопов’язані через ненажерливий споживацький тиск, який людство чинить на навколишнє середовище, і наслідки зміни клімату. Фільм майже повністю складається з аерофотознімків різних місць на Землі. Він показує різноманітність життя у всіх його прекрасних формах та те, як людство загрожує екологічній рівновазі планети, що незворотньо веде до її загибелі. Здавалося б війна в Україні і не на часі підіймати питання збереження планети та ефективного вдумливого використання енергії, яка є даром та не дарунком для людства на Землі.
Так, звісно, у нас українців, першочергове завдання вижити попри все і перемогти. Але наша перемога – це лише початок боротьби за життя у тому світі, до якого ми так звикли: де світить сонце та росте трава, де можна купатися у чистих ріках і морях та гуляти у чистих лісах і парках, де інші види мають таке ж право на життя як і ми… і цих «де» дуже багато. В консолідації з іншими країнами світу ми вже повинні виховувати в собі і новому поколінні розуміння важливості балансу усього живого на землі. А післявоєнне відновлення України має відбуватись на засадах Європейського зеленого курсу та використання передових екологічних інструментів. Тому під час відбудови перед нами стоїть нелегке завдання – одночасно реалізувати декілька надважливих напрямків: відновлення довкілля, впровадження євроінтеграційних реформ та реалізація політики щодо зміни клімату.
Важливим внеском у майбутнє відновлення довкілля стала Ukraine Recovery Conference, яка відбулася 4-5 липня 2022 року у швейцарському Лугано.
Однією з програм конференції, яку планують реалізовувати в майбутньому, є «Відбудова чистого та захищеного середовища». В її межах планують втілити 76 природоохоронних проєктів на 25,5 млрд євро. Практичними результатами реалізації програми мають стати: будівництво понад 100 сучасних об’єктів управління відходами, 10 національних парків, організованих за стандартами ЄС, 9 лісонасіннєвих центрів з вирощування саджанців дерев та ін.
У Лугано розпочався процес відновлення України. Основою є 7 принципів. Вони визначають процеси відновлення України, а саме критерії й методи. Вони підтверджують, що Україна буде стояти на чолі процесу та об’єднують реформи і відновлення, і висловлюють широке зобов’язання міжнародних партнерів у підтримці України на шляху до стійкого відновлення. Суть Луганських принципів полягає у: партнерстві та консолідації; акценті на реформах та їх поглибленні; транспарентності та прозорості процесу включно з забезпеченням незалежної судової системи та боротьбу з корупцією; демократичній участі місцевих громад у процесі прийняття рішень; взаємодії, залученні численних зацікавлених сторін. Адже процес має сприяти участі міжнародних гравців з бізнесу, громадянського суспільства, наукових кіл і місцевих громад; рівності (процес має включати всіх і кожного); стійкості, витривалості, послідовності та відновлення. Реформи не повинні обмежуватися інфраструктурою та установами. Вони також повинні охоплювати соціальні, економічні, екологічні аспекти, витримуючи принцип “Побудувати краще, ніж було”. Адже відбудова України потребуватиме інтенсивного використання різних сфер: видобування, промисловості, транспорту та інших, що супроводжуватиметься збільшенням викиду вуглецю в атмосферу. Європейська спільнота докладає багато зусиль для боротьби зі зміною клімату. Україна вже офіційно є частиною європейської родини. Тому попереду нас повинні чекати реформи задля скорочення викидів та оновлення завдань для виконання зобов’язань за Паризькою кліматичною угодою, метою якої було і є утримання приросту глобальної середньої температури в межах 1,5-2 градусів Цельсія вище індустріальних рівнів.
Паризька угода про клімат набула чинності 4 листопада 2016 року після її ратифікації 55 сторонами Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, на частку яких припадає понад 55 % обсягів глобальної емісії парникових газів. Наразі до неї приєдналися 195 країн, з яких процедуру ратифікації провели 186 держав, включаючи Україну. Головна особливість Паризької угоди, що вона не примушує країни ні до чого конкретного. Ідея в тому, що країни, які її підписали, визнали загрозу зміни клімату і погодилися їй протидіяти. Власне як саме протидіяти – кожна країна визначає і буде визначати самостійно. Перед підписанням Паризької угоди сторони угоди визначили так звані національно визначені внески (НВВ або ж NDC – Nationally determined contribution), у яких встановили, на скільки вони планують знизити викиди парникових газів до 2030 року. НВВ визначалися кожною країною добровільно на 5 років, після чого відбувався їх перегляд та прийняття нових зобов’язань. Вони декларувалися владою перед міжнародним співтовариством від імені Секретаріату Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Оскільки презентовані НВВ не зовсім відповідали цілям Паризької угоди та призвели б до підвищення глобальної температури на 3⁰С, країни заявили про необхідність перегляду своїх внесків. Оновлені внески країни мали презентувати на конференції у 2020-му – в рік, коли Паризька угода офіційно вступила в силу – однак, як зазначають офіційні джерела, через пандемію той рік обмежився онлайн-конференцією а презентація відбулася вже у 2021 році у Ґлазґо. Цілі, які були там оголошені, дійсно стали амбітнішими та глобальнішими, але все ж недостатніми. Аналітики підрахували, що навіть якщо усі країни виконають оголошені ними зобов’язання, середня глобальна температура все одно підніметься на 2,4⁰С. Що ж до України, то відповідно до другого національно-визначеного внеску, завданням було знизити викиди СО2 на 65% до 2030 року від рівня 1990 року. Початковий НВВ передбачав скорочення Україною викидів СО2 на 40% до 2030 року без урахування агросектору та лісового господарства. Якщо більш детальніше, то до війни в електроенергетичному секторі планувалося збільшення виробництва відновлювальних джерел енергії сонця та вітру з доведенням їх частки до 30%, активний розвиток нової високоефективної та високоманеврової газової генерації і акумулюючих потужностей, скорочення вугільних теплових електростанцій (ТЕС) та поетапне закриття вугільних шахт, що мало б відбуватися в комплексі з програмами трансформації вугільних регіонів. В секторі теплопостачання планувалося збільшення обсягів виробництва тепла з використанням біопалива на 30% та модернізацію систем центрального опалення. В промисловості – зменшення вуглецеємності та енергоспоживання на одиницю виробленої продукції, модернізацію промислових підприємств відповідно до найкращих доступних технологій. В житлово-комунальному секторі – термомодернізацію будівель на рівні 1,3% від загального обсягу в Україні щорічно, встановленню високоефективних котлів, заміну викопних джерел енергії на відновлювані та зведення нових будівель з близьким до нуля рівнем споживання енергії. В транспортному секторі – зростання частки електромобілів до 15% від щорічних реєстрацій авто в 2030 році, збільшення частки використання біопалива, розвиток низьковуглецевого громадського транспорту, залізничного та водного. В секторі сільського господарства – збільшення використання технологій мінімального або нульового обробітку ґрунту, перехід на добрива з повільним вивільненням поживних речовин, збільшення частки земель органічного виробництва до 3% в 2030 році, збільшення виробництва та використання біогазу. В управлінні відходами – впровадження найкращих практик в ієрархії поводження з відходами, утилізація метану з твердих та рідких відходів, тощо.
Наслідки повномасштабної російської війни проти України призвели до призупинення виконання амбітних та важливих завдань Паризької угоди, які ставилися до виконання у різних секторах країни. Окрім тисяч втрачених життів та мільйонів зруйнованих доль, стерто з лиця землі тисячі житлових будівель та виробничих споруд, промислових та інфраструктурних об’єктів, завдано і щоденно регулярно завдається пряма шкода нашому довкіллю – лісам, степам, паркам, водним об’єктам тощо. Наслідки руйнувань – катастрофічні, але ми маємо продовжувати і покращувати політику впровадження принципів збереження та відтворення довкілля, кліматичної нейтральності та сталого розвитку суспільства, що є визначальними у теперішньому розвитку ЄС її політики Green Deal. Такий підхід сприятиме відбудові успішної, сучасної України, її входженню до ЄС на правах рівного партнера, а не аутсайдера.
Саме тому необхідні дієві реформи задля скорочення викидів та оновлення завдань для виконання зобов’язань за Паризькою кліматичною угодою. Мова йде про обов’язкове реформування енергетичної сфери, план повоєнного розвитку сонячної, вітрової та водної електроенергії. Також необхідне впровадження в Україні національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, вдосконалення системи моніторингу, звітності та верифікації викидів, ефективне впровадження систем енергетичного менеджменту на загальнодержавному рівні. Важливі кроки вже робляться, адже 18 липня Верховна Рада ухвалила урядовий законопроєкт № 6477, за яким в Україні буде створено національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів (РВПЗ). Це необхідно для того, щоб зробити повітря в Україні чистішим а також контролювати та зменшувати викиди шкідливих речовин. Що ж до системи енергоменеджменту, то завдяки прийнятому у жовтні 2021 року Закону України від 21.10.2021 №1818-IX «Про енергетичну ефективність» країна втілює сучасний європейський інструмент реалізації політики енергоефективності – систему енергетичного менеджменту. Щоб прискорити цю роботу, услід за прийняттям закону у грудні 2021 року Уряд схвалив постанову Кабінету Міністрів України від 23.12.2021 №1460 «Про впровадження систем енергетичного менеджменту». У результаті було закладено законодавчий фундамент, щоб 2022 рік став стартом роботи органів влади та підпорядкованих підприємств над запуском енергетичного менеджменту.
«Системний розвиток енергоефективності неможливий без спеціально створеної управлінської системи енергетичного менеджменту. Її впровадження дасть органам державної влади, організаціям, установам та підприємствам найбільший ефект у підготовці до викликів забезпечення енергетичної безпеки, створенні умов для стабільної роботи та сталого розвитку», – зауважив Голова Держенергоефективності Валерій Безус.
Як показує світова практика, завдяки енергоменеджменту можна скоротити енергоспоживання на 5-15% без масштабних фінансових інвестицій. Окрім цього, було підготовлено проєкти наказів Міненерго, які передбачають затвердження порядків щодо ведення: національної системи моніторингу енергоефективності;·реєстру суб’єктів господарювання, що отримали сертифікати систем енергетичного менеджменту та/або екологічного менеджменту; реєстру органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в яких впроваджено систему енергетичного менеджменту.
Ефективне поводження з відходами – ще одна реформа на шляху до євроінтеграції. Перший крок до неї вже було зроблено. У червні Верховна Рада ухвалила рамковий законопроєкт про управління відходами (№ 2207-1-д). Розв’язання питання відходів особливо актуальне зараз, коли їх кількість суттєво зростає внаслідок військових дій. Під час очищення територій, розбору завалів, відновлення житлових будинків та підприємств з’являється велика кількість небезпечного будівельного сміття. Тому законопроєкт №2207-1-д доповнено частиною про те, як управляти цим видом відходів. Це забезпечить створення та реалізацію механізму їх розподілу, належної утилізації чи зберігання. На шляху до ЄС та чистого довкілля маємо працювати над цілою системою з управління відходами та налагодити її ефективне функціонування. У планах — збудувати в Україні 142 об’єкти для спеціального поводження з відходами.
Крім того, нам потрібно працювати мабуть над найбільш важливою складовою, без якої неможливе відновлення та проведення якісних змін довкілля – це тотальна екологізація свідомості українців. Розуміння того, що заощадливе ставлення громадськості до природних ресурсів, відповідальність кожного за чисте довкілля для себе та наступних поколінь – це пріоритет нації. Така собі тотальна переорієнтація свідомості із споживацького ставлення на розумне, гуманне, заощадливе. У найближчому майбутньому передбачається створення та реалізація Міжвідомчої програми “Екологічна просвіта та інформування для сталого розвитку України на 2022-2032 роки” для кожної області України. Та перш ніж берегти постраждалі природні ресурси України, зокрема ліси та степи, необхідно їх очистити від заміновування. Тому всі ініціативи та євроінтеграційні програми щодо лісової політики маємо підлаштовувати під воєнні реалії. Активно планувати залучення коштів інвесторів та міжнародних експертів до розмінування, а в подальшому раціонально використовувати лісові ресурси та збільшувати лісистість України, захищаючи від тотальної вирубки. Одним із ключових орієнтирів стосовно лісів має стати Лісова стратегія ЄС до 2030 року а також будівництво сучасних лісонасіннєвих центрів, відновлення лісів та збалансований розвиток лісового господарства.
Фундаментом для майбутніх змін є реформа державного екологічного контролю. Передусім, звісно ж, варто усунути корупцію та підвищити ефективність роботи діючого органу. Обов’язково повинен бути запроваджений принцип “той хто забруднює-платить“, і платить не символічно, а відчутно і фінансами, і громадськими роботами, а в деяких випадках і позбавленням волі. Було б чудово цифровізувати екологічний контроль, впровадити ІТ-системи для екологічного моніторингу та створити електронний сервіс видачі спецдозволів на викиди забруднювальних речовин. Все це є діючим ефективними впровадженням екологічного менеджменту. Стає зрозумілим, що відновлення України, продовження дотримання виконання Паризької угоди та євроінтеграційні зміни в екології – це вже давно паралельні процеси сталого розвитку суспільства світу, який цінує баланс та цінність кожного виду на планеті.
Українці, для нашого покоління випало жити у винятковий час прийняття непростих рішень і боротьби. За прогнозами вчених, у нас залишилося не так багато часу, щоб врятувати наше майбутнє і запобігти глобальній, світовій екологічній катастрофі, викликаній виснаженням природних ресурсів, війнами та невпинною зміною клімату. Наше життя та життя наших дітей у небезпеці не лише у кривавій війні, в якій ми переможемо. Під загрозою вимирання виду Homo Sapien, – розумної людини, яка і є причиною незворотних змін, несучи планету зі швидкістю світла до загибелі, позбавляючи шансів на виживання іншим видам. Але завжди є надія! Зараз ми ще можемо ні, не зупинити, а щось змінити, але для цього потрібно об’єднатися і діяти. І чим більше нас буде, тим голоснішим буде наш голос.
Катерина КОЗАК, Микола ТАРАСЕНКО,
для «Української лінії»