ЧОМУ УКРАЇНА ВАЖЛИВА?
«Бо ось! Настає буря, і тепер усі повинні зібратися
разом щоб кожен поодинці не був знищений»
Гендальф (Джон Ро́налд Ру́ел То́лкін)
Добігає кінця тривожна осінь 2022. В Україні дев’ятий місяць поспіль продовжується кровопролитна багатофронтова війна за свободу та незалежність, за рівність та гідність, за майбутнє, яке у нас та наших дітей захотіли відібрати. Це неймовірно, але в двадцять першому столітті відбувається епохальна битва – битва за Україну та цивілізацію, яка змінює світовий порядок та хід історії, про яку згодом напишуть у книжках та екранізують багато фільмів, і Голівуд разом з усім світом в захопленні заплаче. І не треба вже вигадувати супер героїв та супер нації, варто лиш відірватися від споглядання фільмів про залізну людину чи супермена та подивитися на країну, у якій нескорена нація ціною життів найкращих своїх синів і дочок виборює право на життя та свободу.
Якщо раніше світові лідери висловлювали в основному обережну позицію «глибокої стурбованості» при звірствах кремля, як то при вторгненні і незаконної окупації Грузинських регіонів Абхазії і регіону Цхінвалі Південної Осетії, а через роки Криму і східних регіонів України, то зараз лідери ЄС активно беруть участь в боротьбі за перемогу України. Адже 24 лютого Європа та світ прокинулися у новій, жорстокій реальності, яку на початку так не хотіли визнавати побоюючись «великої» другої армії світу, реальності де після стількох звірств у Бучі, Ірпені, Маріуполі та інших містах та селах України, не прихованого геноциду українців не можливо і соромно стояти осторонь. Європа, яка так довго жила у ситому мирі, де справжнім стресом було прийти у кав’ярню і не побачити улюбленої кави на полицях, прокинулась у цілковитому шоці від кровожерливої ненависті московитів – вбивати. Європа, яка так старанно усі ці роки оберігала свої цінності та добробут і виховувала своєю лояльністю до тиранії і жорстокості диктатора, якому все до тепер сходило з рук. І нарешті Європа, яка зверхньо дивилась на Україну у її бажанні вступити до європейської родини і яка давала Україні три дні у протистоянні з росією.
Так, ціною крові героїчних українців Європейські лідери прокинулися і спочатку по волі, а потім все більше і більше у консолідації зі США та Великобританією від «глибокої стурбованості» перейшли до конкретних дій і почали допомагати Україні в протистоянні зі звіром, розуміючи, що якщо Україна впаде, «руський мір» прийде у їхні домівки, убиватимуть та катуватимуть уже їхніх громадян, несучи смерть та розруху у європейські міста та села.
Завдяки військовій, фінансовій та волонтерській допомозі ЄС Великобританії та США Україна має ресурси боротися і перемагати на полі бою кремлівську навалу та бути своєрідним щитом захисту європейського світу, миру та спокою усіх громадян Польщі, Німеччини, Бельгії, Франції, Італії, Латвії, Литви та інших країн європейського союзу. Як сказав Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ: «ціна, яку платимо ми, вираховується доларами, євро і фунтами, в той час як українці платять життями».
З наближенням зими путінський режим вдається до нових злочинів проти людства бомбардуючи та руйнуючи критичну інфраструктуру України, позбавляючи тим самим українців базових потреб: електропостачання, теплопостачання та водопостачання. З 10 жовтня внаслідок російських ударів було зруйновано до 40% електростанцій – це спричинило масові відключення електроенергії по всій країні, та дестабілізувало увесь енергетичний сектор України. «Війна з цивільними, дитячими майданчиками та трансформаторами» пояснюється невдачами по усій лінії фронту агресора і для того, щоб показати хоч якісь успіхи своєму зомбованому народові, який без перестанку потребує крові, кремль демонструє свої перемоги не на лінії фронту, а з цивільними. Крім того, росія переслідує і ще одну дуже важливу мету- залякати європейців та їхніх лідерів, для того, щоб вони перестали допомагати українцям.
Все дуже просто, з наближенням холодної пори року російський енергетичний шантаж Європи набирає дедалі більших обертів. Однак здебільшого він базується на маніпуляціях російської сторони та відвертому залякуванні. Російські пропагандисти регулярно вкидають в європейський інфопростір маніпулятивні меседжі на кшталт «зимою Європа замерзне», і такі маніпуляції набувають все більших обертів пропорційно із зниженням температури повітря. Нещодавно керівник російського газпрому О. Міллер виступив з тезами наративом яких було повідомлення про аномально холодну апокаліптичну зиму в Європі. Така собі лякалка розрахована на пересічного європейця який мерзнути через війну в Україні не схоче, що логічно на думку російської пропаганди мало б підштовхнути європейців до конкретних дій, а саме бунтів проти допомоги Україні. Це найбажаніший результат для росіян.
Проте наукове середовище здивоване такими довгостроковими прогнозами погоди російської сторони. Адже, загальновідомим є той факт, що у довгостроковій перспективі такі прогнози як відомо ніколи не відрізнялися великою надійністю та точністю. За даними фахівців оперативні моделі, що використовуються у великих метеорологічних центрах, мають межу передбачуваності в 5-7 діб. Щодо деталізованих прогнозів метеорологічних величин та явищ погоди чи послідовності метеорологічних систем на місяць, на сезон то вони і далі є ненадійними. Тому, поки що не можливо точно передбачити якою буде погода через декілька тижнів не те що місяців, адже всі довготермінові прогнози базуються на використанні імовірнісних формулювань. Тож вірити лякалкам кремля про аномально холодну зиму у Європі не варто, вони є абсолютно не обґрунтованими, але звісно ж це не виключає приходу морозів та буревіїв. А от звіту Всесвітньої метеорологічної організації оприлюдненому на конференції сторін Рамкової конвенції ООН із змін клімату COP27 в Шарм-ель-Шейху 2022, вірити варто.
Відповідно до цього звіту 2015-2022 роки стали вісьмома найтеплішими за історію метеорологічних спостережень. Середня глобальна температура піднялася на 1,15 градуса. І хоча це спростовує безглузді російські заяви про тотальне похолодання, радісного тут теж мало. Адже, На фоні енергетичної кризи, спричиненої російським вторгненням в Україну, газовим шантажем також на тлі надзвичайних лих, спричинених наслідками змін клімату, конференцію відкрили заклики науковців та активістів до негайних дій і прискорення відмови від викопного палива. На конференції підкреслили, що кліматична безпека нерозривно пов’язана з енергетичною безпекою. Прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак зазначив, що загарбницька війна росії в Україні та зростання цін на енергоносії не є причиною сповільнювати протидію змінам клімату. Вони є приводом діяти швидше. Різноманітність енергопостачання країн Європи та світу повинна найбільше забезпечуватися інвестуванням у відновлювані джерела енергії. Це один з кращих способів захистити себе від ризиків енергетичної залежності. Це також, на думку прем’єра фантастичне джерело робочих місць і зростання. І з цим важко не погодитися.
Відомий американський енергетичний експерт Еморі Ловінс вважає що путін переслідуючи імперські амбіції вторгненням росії в Україну зруйнував еру викопного палива та, не бажаючи того, прискорив рішучий рух у Європі спрямований на відмову від російського палива та перехід на надійніші екологічно чистіші енергосистеми з більшою часткою відновлюваних джерел. Такої ж думки притримується і Міжнародне енергетичне агентство (МЕА), яке прогнозує, що світові інвестиції в чисту енергію до 2030 року збільшаться на половину від теперішнього рівня і сягнуть щонайменше 2 трильйонів доларів. Також МЕА вважає, що росія, яка довгі роки була найбільшим у світі експортером викопних енергоносіїв в Європі та інших країнах вже ніколи не поверне собі тієї частки у світовому енергоринку, яку вона мала до вторгнення в Україну. Не лише тому, що впав їх експорт, а через відсутність доступу до західних ринків капіталу та високі інвестиційні ризики — навряд чи комусь цікаво вкладати гроші чи передавати технології кремлю, знаючи, що це може вилитися у санкції.Ці процеси невідворотні і спонукають до повної переорієнтації світової торгівлі енергоносіями, визначаючи нові напрямки та нових ключових гравців.
Фатіх Бірол директор МЕА вважає, що наслідки героїчного спротиву України назавжди змінили процеси, які відбувалися на енергетичних ринках до 24 лютого. Тому енергетична політика змінює свій напрям та умови гри на майбутні десятиліття: «В нас на очах світ енергії різко змінюється. Дії урядів світу обіцяють зробити ці зміни історичним і визначальним поворотом до чистішої, дешевшої і безпечнішої енергосистеми», – зазначає Бірол. У рамках REpowerEU Єврокомісія планує збільшити потужності відновлюваної енергетики до 1 236 ГВт, встановити 50 млн теплових насосів, забезпечити постачання “зеленого” водню і швидку електрифікацію промисловості, яка страждає зараз чи не найбільше.
Високі світові ціни на викопне паливо і російські танки на кордонах – потужний ринковий стимул для прискорення переходу на відновлювані джерела енергії та нові шляхи її акумулювання. Європейці повинні перестати боятися холодної зими, високих тарифів на енергоносії та втрати звичної купівельної спроможності, адже український народ бореться не лише за свої кордони та свободу, а й за всю Західну цивілізацію, за те, щоб жоден європеєць не сидів у холодних та темних підвалах під час повітряної тривоги в страху за своє життя і життя своїх дітей чуючи вибухи навкруги. Українці вже давно не мають страху і сидять годинами без світла і тепла у своїх домівках заради спільної мети. Українці платять кров’ю і про це не варто забувати європейцям.
Тому надзвичайно важлива наша згуртованість і солідарність, яка під час глобальної енергетичної кризи зазнає суворого випробування, в той час як сім’ї і підприємства Європи та світу відчувають тиск зростаючих цін на енергію і відповідно вартості життя, спричинених не Україною, а брутальним російським вторгненням і жагою вбивати, несучи морок руського міру. Це здається цілком очевидним, але у багатьох бідніших країнах вважають, що зростання цін на енергоносії відбувається через протистояння між Заходом США і росією. Саме це і вигідно кремлю. Це в свою чергу може призвести до геополітичного розколу між західними країнами, розвинутими економіками та країнами, що розвиваються. Зрозуміло, що глобальні зміни торкаються не лише Європи. Високі ціни на енергоносії прискорюють радикальні зміни по цілому світу, адже за статисткою 80% людей планети живуть у країнах-імпортерах викопного палива. Зростання цін на нафту більше за все вплине на енергетику в регіонах, що розвиваються — наприклад, Західну Африку, де дизельні генератори все ще є основним джерелом електроенергії.
Тому, питання єдності у протистоянні усім викликам, першопричиною яких стало вторгнення росії в Україну є критично важливим. Треба це розуміти як європейському бізнесу, який може брати приклад стійкості з українців, так і європейській владі, яка має діяти більш рішуче на всіх рівнях. Одностайність в рядах ЄС з тим, що майбутнє Європи не має залежати від російського газу, повинна бути беззаперечною. Тож відповідні рішення повинні прийматися для зміцнення енергетичної безпеки кожної країни зокрема і разом в цілому. Саме колективна єдність та допомога Україні є основою боротьби з глобальною енергетичною кризою, яка є першоджерелом катастрофічних економічних, соціальних, політичних, радіаційних, гуманітарних та міграційних наслідків.
Найбільш очікуваним наслідком кремля від енергетичної кризи, з вище перелічених, є руйнування звичного світоустрою в Європі та світі за рахунок небажаних та непрогнозованих міграцій населення з кризових регіонів в інші регіони і країни світу, що є частиною бажаного для путіна керованого хаосу. Від початку війни, за даними ООН, переселенцями стали майже 11 млн осіб, з яких понад 4,1 млн виїхали за межі України, інші є внутрішньо переміщеними особами. До прикладу, протягом перших днів з початку війни кордон з Польщею перетинали понад сто тисяч осіб на день, а за перші два місяці ця цифра склала близько 3,5 млн. осіб. Саме Польща прийняла на себе основний удар цієї першої хвилі біженців, але багато наших громадян перемістилися і до інших сусідніх країн. Трохи більше мільйона українців із початку війни прийняла Німеччина. На третьому місці за кількістю українських біженців є Чехія – там зареєстровано трохи більше ніж 455 тисяч наших громадян. Щодо інших країн, в які від війни поїхали найбільше українців, то офіційна статистика, яка постійно у динаміці тут наступна: Італія (171,5 тисяч), Іспанія (150,4 тисяч), Туреччина (145 тисяч), Британія (141,5 тисяч), Франція (118, 9 тисяч), Словаччина (99,3 тисяч) та Молдова (95,4 тисяч). Менше 10 тисяч українських біженців зареєструвалися у Словенії, Люксембурзі, Північній Македонії, Азербайджані, Албанії, Ісландії та Мальті.
З наближенням морозів та масованими бомбардуваннями критичної інфраструктури України кількість біженців буде невпинно наростати. Уряд України закликає не повертатися тих, хто вже виїхав за межі держави на зимовий період, щоб не перевантажувати енергетичний сектор, який знаходиться під постійним прицілом. Так, голова Київської обласної військової адміністрації Олексій Куліба не виключає ситуації, що може статися повне відключення електроенергії та опалення у містах мільйонниках України. Немає сумніву, що ракетні обстріли енергетичної інфраструктури продовжуватимуться і якщо її не вдасться зберегти за допомогою сил ППО ми стикнемося з пошкодженнями, що можуть відновлюватися тижнями. Тижнями без води, світла, електрики та тепла у домівках, коли за вікном зима. Якщо таке станеться, то це призведе до величезної гуманітарної кризи у центрі Європи аналогів якої світ не бачив, тому і наслідки будуть катастрофічними для всіх.
Постійна координаторка ООН і гуманітарна координаторка в Україні Деніз Браун заявляє про масову загибель людей і повну втрату засобів до існування в районах, які безпосередньо постраждали від війни по лінії фронту, і масштаби гуманітарної кризи там постійно в динаміці. Браун переконана, що із приходом зими ризик смертності для сімей і громад, які залишилися абсолютно ні з чим буде високим. За даними ж ВООЗ, ескалація війни в зимовий період найвірогідніше призведе до зростання кількості переміщених осіб приблизно до 3 млн. Багато людей через війну не мають постійного місця проживання, згідно з даними уряду України, з початку війни в країні було пошкоджено або зруйновано понад 800 тисяч будинків, люди живуть без опалення, води та електрики. Тож стимулів до масового виїзду біженців у сусідні країни більш ніж достатньо.
З початку війни Європі дуже добре відомі небажані наслідки міграційних потоків які поступово набувають загрозливих обрисів в результаті вищеописаних подій. Хвиля солідарності з Україною поступово вичерпується. Адже, суттєве та невпинне збільшення чисельності мігрантів, особливо в країнах, що територіально межують з Україною призводить до постійного фінансового навантаження на їх бюджети, а це в свою чергу відображається на «бюджетах» платників податків цих країн і викликає напруження і незадоволення такою ситуацією.
Тому, нашим партнерам з ЄС необхідно зрозуміти, що стабілізувати потік мігрантів і зменшити бюджетний тиск на власних громадян можливо лише одним шляхом – це невпинна та динамічна допомога Україні. Адже, якщо у нашої держави не буде достатньої кількості ППО для захисту усіх енерго об’єктів та відповідного обладнання для відновлення вже ушкоджених, гуманітарна та як наслідок міграційна і продовольча кризи захлиснуть ЄС в небачених до сьогодні глобальних масштабах.
Та ще більш глобальні наслідки можливі від одного з найгірших сценаріїв бомбардувань росією критичної інфраструктури в Україні, ці наслідки безпосередньо торкнуться усіх країн членів ЄС і не тільки, не залежно від їх бажань та побоювань. Безумовно, що мова йде про радіаційну катастрофу, яку не зупинити кордонами та законами. 25 серпня, вперше в історії України зупинилася Запорізька атомна станція. Спрацював аварійний захист енергоблоків – після того, як внаслідок російського обстрілу була пошкоджена остання робоча лінія віддачі потужності станції в енергосистему України. Як повідомляють офіційні джерела одразу спрацювали дизель-генератори, щоб дати енергію самій станції та підтримати її після зупинки. А що б відбулось якби дизель-генератори не спрацювали? Або бомбардування, яке ведеться регулярно над територією ЗАЕС виявилося б надто успішним? Все просто, якби таке сталося і після блекауту не спрацювали автоматика і персонал станції, то ми вже зараз були б змушені скоріш за все долати наслідки радіаційної аварії страшнішої за Чорнобильську.
Експерти різного рівня можуть заперечити цю інформацію мотивуючи це тим, що на Запорізькій АЕС є шість реакторів типу ВВЕР-1000/320. За своєю конструкцією вони суттєво відрізняються від реактора типу РБМК-1000, встановленого на ЧАЕС, де сталася аварія 1986-го, — реактори ЗАЕС дійсно вважаються значно безпечнішими. Це пов’язано з тим, що пара, яка крутить турбіни для виробництва електроенергії, ізольована від води, яка перебуває безпосередньо поруч із паливними елементами. Вона радіаційно не забруднена, і якщо виллється назовні в результаті аварії — це не повинно призвести до радіаційного забруднення довкілля. Ключове слово тут не повинно. Ніхто не може дати гарантій у зоні бойових дій з ворогом-психопатом.
Якщо порівнювати катастрофу 1986 року на ЧАЕС і ту яка може трапитися зараз то важливим чинником порівняння є кількість ядерного палива. Відомо, що на четвертому реакторі ЧАЕС було близько 2000 паливних збірок. На ЗАЕС у 6 реакторах та сховищі відпрацьованого палива знаходиться до 18 000 паливних збірок, а це в 9-10 разів більше. Тож логічно, що наслідки будуть в 10 разів потужніші, ніж у 1986 році. У разі катастрофи площа потенційної зони відчуження становитиме до 50км, а Запорізька область фактично буде втрачена для проживання та господарства. При цьому площа потенційної забрудненої території може сягати за попередніми підрахунками експертів до 2 млн квадратних кілометрів, а це як три України, ступінь зараження інших територій України та Європи, росії, Білорусії, Туреччини, Чорного моря залежатиме від вітру. Тут є нюанс, Чорне море сполучається із Середземним, а отже, радіоактивне забруднення в разі аварії пошириться всім басейном та зашкодить набагато більшій кількості країн ніж це собі можна уявити. За попередніми підрахунками для ліквідації можливої аварії може знадобитися від мільйона осіб, кількість загиблих може обчислюватись десятками тисяч, а кількість евакуйованих може становити від 2 млн осіб. Чорнобиль ліквідували всім Радянським Союзом. Аварію на ЗАЕС, в умовах бойових дій не буде ліквідовувати ніхто. В України зараз немає на це ресурсів. Фактом залишається те, що росія поставила Україну та всіх європейців за крок від глобальної радіаційної і, як наслідок, екологічної катастрофи.
Пересічним громадянам Європи це треба прийняти і зрозуміти, що осторонь відсидітися не вдасться, не цього разу, – потрібно боротися, поки є можливість не платити власною кров’ю, як це героїчно роблять українці. Прийняття і розуміння того, що росія не поділяє європейські цінності і ніколи їх не поділяла, натомість нав’язує, як завжди це робила, свої збочено – імперські амбіції. Розуміння тези, що для кремля газ — це не товар, а потужна зброя. Усвідомлення того, що залежність послаблює захист і створює серйозні загрози для ЄС загалом і кожної окремої країни. Усвідомлення того, що путіну не можна довіряти. На нашу думку, усім громадянам світу після пандемії COVID – 19 необхідне ще одне дуже важливе щеплення від тотальної пропаганди, брудної та безпринципної брехні, підкупів політиків та залежності від викопних ресурсів кремля.
Це вимушений, болісний вихід із зони комфорту який уже відбувся, дороги назад не має, світу до якого так звикли громадяни ЄС вже не повернути. Але тепер вони повинні усвідомлювати, що мають подолати не просто енергетичну кризу з епіцентром в Україні та усі її наслідки і загрози. Основне завдання Європи сьогодні — це консолідоване вирішення нагальних питань подальшого існування, необхідність уперше на собі перевірити готовність довготривало дотримуватися принципів і цінностей про які так багато йшлося до тепер. Ціна, яку українцям доводиться сплачувати за свободу це життя і кров, а європейцям нехай і опосередковано, але свідоме протистояння агресору, підтримуючи Україну. Це означає, що час великої битви настав, як ніколи свідомо відноситися до споживання ресурсів та скорочення існування енергоємних підприємств, запровадження нових податків і перерозподіл прибутків. Фактично мова йде про докорінну зміну континентального споживання енергоносіїв. Остання промова президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн додатково підтвердила, що план змінитися у європейців залишається актуальним і чітким. Спільно у ЄС хочуть цієї зими зменшити рівень споживання енергії до 80% від історичного. Спільно європейці хочуть шукати альтернативні енергетичні проєкти, знову ж таки спільно відмовляючись від давніх і небезпечних постачальників для того, щоб разом протистояти ворогу на усіх фронтах заради життя і свободи.
Звісно ж росія не припинить робити усе, щоб цінова та енергетична кризи били по демократіях, били потужно, щоб у Європі та світі поширювався хаос, паніка та розбрат. Цікаво, що слово «криза» з грецької κρίσις означає рішення, поворотний пункт. Це дуже точно описує те, що відбувається нині на ринку електроенергії ЄС і України. Якщо для Євросоюзу вся ця ситуація загрозлива та непевна, то для України, як не дивно, це поворотний пункт, це та можливість, яка може кардинально змінити правила гри і вивести нашу державу на головні позиції енергетичного ринку. Як зазначає екс голова Київського ОДА, економіст та дипломат Михайло Бно-Айріян: «величезний дефіцит потужності й надвисокі ціни відкрили унікальну можливість для нашої генерації закріпитися на європейському ринку, компенсувати провали в пропозиції і тим самим збалансувати ринок. До того ж наша електроенергія в ЄС нині буде як ніколи доречна — на тлі посилення курсу Брюсселя на декарбонізацію енергетики Україна зі своїм низьковуглецевим міксом у більш як 70% може допомогти Європі «озеленитися». Тому, Україна важлива як ніколи! Адже українська електроенергія ще й значно дешевша, ніж та, що пропонується на європейському ринку. Так, на середину вересня, за даними «Укренерго», ціна на електроенергію у Словаччині та Румунії приблизно склала €400/(МВт·год), а в Україні – €89/(МВт·год). Завдяки ж приєднанню до єдиної енергосистеми континенту ENTSO-E мережі операторів системи передавання електроенергії, що об’єднує 43 оператори у 36 країнах європейського континенту, з’явилась чудова можливість Україні безперешкодно продавати свою електроенергію до Європи. Варто зазначити, що ЄС зацікавлений у цьому не менше України, очевидно, що їм не вистачає електричної енергії, а нам потрібні гроші. Це дуже взаємовигідна кооперація на тлі енергетичної кризи. Україна успішно втілювала в життя свої можливості. Доказом того став перший комерційний транскордонний обмін електроенергією України, який розпочався наприкінці червня з Словаччиною, та з Румунією — у липні. Крім того наша держава також експортувала електроенергію в Польщу та Молдову, що дало можливість до серпня місяця заробити за даними Державної митної служби $279 млн. За даними ж ПрАТ “Національної енергетичної компанії “Укренерго” із 30 червня по 9 жовтня 2022 року будо продано на аукціонах доступ до міждержавних електромереж тільки у напрямку Словаччини та Румунії на суму понад 4,9 млрд гривень. Зокрема, 3 — 9 жовтня на аукціонах Укренерго продано доступ до міждержавних перетинів в обсязі 50 212 МВт. В одному аукціоні брали участь від 7 до 12 компаній. При цьому в напрямку Польщі в добових аукціонах на 1-9 жовтня брали участь два учасники. Загальна вартість проданого доступу до міждержавних мереж склала 374,9 тис. грн. А з 21-го вересня в короткостроковій перспективі було дозволено з боку ЄС збільшити на 50 МВт в нічні години доступну пропускну спроможність для експорту електроенергії між Україною та Європою.
До 10 жовтня Україна успішно втілювала свої можливості, поетапно їх нарощуючи на ринку електроенергії в країнах ЄС. На жаль, після ракетних обстрілів від 11 жовтня росією українських ТЕС, АЕС станцій та підстанцій Україна припинила експорт і стала задумуватися навіть над імпортом електроенергії для збалансування своєї енергосистеми. Ситуація не втішна, але ми впевнені, що фахівцями енергетиками буде все відновлено за умови потужної підтримки наших партнерів і в більш спокійний час, коли буде стабілізована ситуація в нашій енергосистемі, ми з новими потужностями успішно продовжимо експорт електроенергії у Європу. Адже потенціал України за даним напрямком як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі фантастичний!
З технічної сторони, після відновлення балансу в енергосистемі, можливе лише поетапне розширення експорту та імпорту електроенергії між Україною та сусідніми країнами ЄС за умови впровадження конкретних організаційно-технічних передумов. Варто зазначити, що можливості експорту української електроенергії в Європу до бомбардувань в короткостроковій перспективі складав до 2,5 ГВт. Європейське об’єднання ENTSO-E погодило почергове збільшення комерційних обмінів електроенергією між Україною та ЄС – до 400 МВт для експорту і до 500 МВт для імпорту. Якби ми йшли за таким сценарієм то держава змогла б отримувати більше 70 млрд грн на рік. Щодо довгострокової перспективи потенціалу експорту української електроенергії то його можливо збільшити до близько 6 ГВт після стабілізації та відновлення. Важливим у цьому питанні є рішення Європарламенту, яке віднесло атомну енергетику до «зеленої» таксономії. Частка «зеленої» електроенергії в енергоміксі України складає близько 70%, тоді як середній показник у країнах Європи – 63%. Тому, після перемоги України у війні це дозволить суттєво збільшити інвестиції в галузь та модернізувати її до найкращих європейських стандартів. За заявою очільника українського уряду Дениса Шмигаля енергетика стане одним із драйверів відновлення нашої економіки, як уже стала драйвером нашої інтеграції в ЄС.
Закінчимо діалогом Фродо і Гендальфа з епохальної трилогії всесвітньо відомого роману боротьби добра і зла Джона Ро́налда Ру́ела То́лкіна, «Володар кілець»: «Фродо: Я хотів би, щоб не було персня, щоб нічого цього не було! Гендальф: Я теж! Так думають всі, на чию долю припадає подібне, але це не їм вирішувати. У наших силах вирішувати тільки те, що робити з часом, що нам відпущено.»
Катерина КОЗАК,
Микола ТАРАСЕНКО,
для «Української лінії»