ФРАНЦІЯ: МІЖ «ОСОБЛИВИМИ ВІДНОСИНАМИ»
ТА РЕАЛЬНІСТЮ ВІЙНИ
До 24 лютого 2022 р. Франція позиціонувала себе найближчим європейським партнером рф. У 2014 р. після анексії Криму тільки потужний тиск з боку США і НАТО зупинив реалізацію угоди про продаж рф французьких військових кораблів типу «Містраль». Впродовж першого президентського терміну Емманюель Макрон з 2017 року намагався вибудовувати персональні відносини з путіним, спробувавши використати цю комунікацію на початку 2022 р., залагоджуючи ультиматум рф на адресу НАТО. Тоді ця активність розглядалась як прагматичний «миротворчий» курс до французьких президентських виборів у травні 2022 року.
Водночас з 2020 р. у французько-російських відносинах актуалізувалась подразлива тема російської активності у франкомовній Африці. Російська «приватна військова кампанія Вагнера» (як фактичний дах головного розвідувального управління генштабу рф) витіснила французький іноземний легіон із Центральноафриканської республіки, Малі і Чаду. Зважаючи на це, симпатії до рф з боку навіть французьких правих консерваторів девальвувались.
Опонентка і конкурентка Макрона Марін Ле Пен позиціонувала себе як ідеологічно близький до путінського радикального консерватизму політик. Але під час виборчої кампанії вона дистанціювалась від кремля, який внаслідок агресії проти України став надто токсичним. Утім, такі ідеологічні похибки помітно послабили шанси Ле Пен на перемогу. Це також стало уроком для французьких ультраправих.
Франція до кінця червня 2022 р. скептично ставилась до ідеї надання Україні статусу країни кандидата на вступ в Європейський Союз. Однак така позиція, зважаючи на реальний захист в Україні демократичних європейських цінностей, не мала морального виправдання.
Після президентських виборів Макрон перестав надто часто телефонувати в кремль. Ле Пен переключилась на парламентську роботу та передала управління своєю партією «Національне об’єднання» Жордану Борделлу. Наявний розкол у інтелектуальному французькому середовищі щодо інтерпретації причин, перебігу та наслідків російсько-української війни. Неоконсервативний філософ Глюксман закликає Францію стати головним союзником України в Європі. Але значна частка французьких інтелектуалів отруєна симпатіями до путінських антиглобалістських «ідей».
На відміну від Німеччини (на прикладі партії зелених і вільних демократів), у Франції немає політичної партії, яка б відкрито і послідовно захищала курс на надання допомоги Україні до перемоги над путінською рф. Влітку 2022 р. Макрон втратив абсолютну більшість у парламенті. Президентська коаліція «Разом» загалом отримала 38,6%, ліва опозиція «Новий народний екологічний і соціальний союз» Ж.-Л. Меланшона здобула 31,6%, «Національне об’єднання» Марін Ле Пен отримала 17,3% голосів. Виборці були невдоволені енергетичними та пенсійними проблемами. Макрону довелось фактично створювати коаліцію з голлістами (республіканська партія). Мінлива коаліція ускладнила процес взаємодії з Німеччиною в Євросоюзі. Голлісти вважають, що німці недостатньо враховують французькі економічні інтереси. Наприклад, на початку листопада 2022 р. пропонувався спільний візит від імені ЄС до Пекіну, але зрештою там побував особисто канцлер Олаф Шольц.
За цих обставин велика регіональна війна на Сході Європи дратує французьких виборців, які не розуміють, чому більше неможливо з рф вести «бізнес як завжди» було до війни.
Франція бере участь у військово-технічному ленд-лізі країн НАТО для захисту України. Але російсько-українська війна суттєво змінила структуру світового ринку озброєнь. Російська зброя помітно поступається місцем на ключових його сегментах. Французький оборонний комплекс зацікавлений у тому, аби захопити найбільш ласі шматки ринку озброєнь, аніж постачати її задарма.
Російська дипломатія намагається сприяти поглибленню французько-німецьких протиріч, які мають максимально ускладнити процес спільної політики ЄС щодо російської агресії проти України. Російська пропаганда презентує французьких і німецьких політиків як «виконавців волі США». Тому бажана для путіна «велика угода» щодо гіпотетичного поділу сфер впливу в Східній Європі більше, на думку кремля, залежить від Вашингтона, аніж від Парижа і Берліна. Водночас російська пропаганда проводить спеціальні інформаційні операції з метою дискредитації політики постачання західної зброї Україні. Зокрема, поширюється інформація про нібито появу західних зразків стрілецької зброї на чорному кримінальному ринку Європи (що навряд чи можливо, якщо в Україні реально запроваджено систему обліку і контролю за обігом зброї зразка НАТО).
Макрон у жовтні відвідав Ватикан, де вітав зусилля Папи Римського Франциска щодо інспірування переговорного процесу між рф і Україною. Опосередковано цю ідею підтримала нова прем’єр-міністр Італії Джорджія Меллоні. Користуючись цією тенденцією, рф намагатиметься застосувати всі важелі впливу (інформаційні, енергетичні, військово-технічні на фронтах в Україні), аби грати на нервах втомлених війною європейців. Зазначена тенденція помітна напередодні запланованого на 14-15 листопада 2022 р. на індонезійському острові Балі саміту країн «великої двадцятки». У випадку провалу спроб започаткувати легальні (а не тільки закулісні переговори по лінії Дж. Салліван – Патрушев) переговори рф, скоріше за все, вдасться до активізації тиску на слабкі ланки в Євросоюзі.
Андрій МАРТИНОВ, для «Української лінії»
