Дзеркало росЗМІ (20-27.09.2022)
частина 1
Тиждень високого рівня пройшов 20-26 вересня 2022 року у Нью-Йорку, у штаб-квартирі ООН. У заході традиційно взяли участь президенти, прем’єри, міністри закордонних справ країн-учасниць.
Сесія відкрилася виступом генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша. Як заявив генсек, криза в Україні, подолання глобальних криз стануть випробуванням для міжнародної системи вже найближчими місяцями. З його слів, Генасамблея ООН займає центральне місце у діях світової спільноти. Ситуація в Україні розглядається і у рамках ініційованої західними країнами спеціальної сесії ГА ООН. Головою сесії є угорський дипломат Чаба Кереші. Він зазначив, що Генасамблея уважно стежитиме за розвитком подій в Україні та перспективами врегулювання.
Участь російської делегації у сесії ГА ООН була під питанням до останнього моменту через проблеми з видачею американських віз та логістикою, що ускладнилася після введення санкцій проти російської авіагалузі і закриття майже всіма європейськими країнами, як і Америкою, свого повітряного простору для російських літаків. Також традиційних раніше російсько-американських контактів на полях ГА ООН цього року не відбулося.
«Україна опинилася в центрі боротьби (суперництва, протистояння) глобальних гравців у їх прагненні побудови нового світоустрою. І ці процеси впливатимуть як на саму Україну та Росію, так і змінюватимуть увесь світ загалом.»
У США прагнуть збереження однополярної системи з деякими змінами позиціонування, зміщеного з майданчика ООН. Основний принцип: «захист демократичних цінностей» та «порядок, що ґрунтується на правилах» (коаліція країн демократії суперничає (стримує) країни автократії поза майданчиком ООН);
У Росії ж прагнуть поліцентричної (багатополярної) системи з обов’язковим визнанням і розділом зон впливу між глобальними гравцями (полюсами) на майданчику ООН («ядерна п’ятірка») – основний принцип: «пріоритет інтересів над цінностями» з можливістю власної інтерпретації Статуту ООН (підміна) понять).
Для досягнення своїх цілей (розділ та закріплення власних зон впливу в регіональному просторі) Росія розгорнула повномасштабну військову агресію проти України, розраховуючи на те, що Колективний Захід та США відмовляться допомагати Україні та визнають за РФ таке право (право на зону впливу) за фактом досягнутих Москвою результатів, а надалі будуть змушені прийняти умови Росії у побудові нового світопорядку, де РФ вимагає закріпити за собою статус окремого незалежного полюса.
Світопорядок
Як стало зрозуміло з виступів на високому тижні ГА ООН, позиція Заходу (глобальних гравців (США та ЄС) та країн демократичного табору) не змінилася – США заявили, що мають намір захищати та зміцнювати демократію всередині країни та по всьому світу, і не будуть змушувати інших країни робити вибір у питаннях співробітництва у стилі холодної війни, а пропонують країнам самодостатнє партнерство без політичних зобов’язань (політичних, але не економічних).
Також було дано пояснення виразу “порядок, заснований на правилах”. Так, представник Німеччини уточнив, що це «міжнародний порядок, заснований на верховенстві права», а представник Кіпру уточнив, що «глобальний порядок, який гарантує, що мир, безпека, права людини та сталий розвиток залишаються найвищими цінностями».
Російська ж сторона на ГА ООН активно просувала свій порядок денний про «негайну необхідність» перейти від моделі однополярності до моделі багатополярності.
Треба відзначити, що для РФ на шляху досягнення її основної мети (розділ міжнародного простору на зони впливу між «полюсами» — глобальними гравцями: США, ЄС, РФ та Китай) у запропонованій системі поліцентричності виникли додаткові проблеми – необхідність подолання ізоляції (виникла з- за воєнної агресії РФ проти України).
Росії необхідно підтримувати внутрішню консолідацію на високому рівні і одночасно долати зовнішню консолідацію проти РФ, не дати їй посилитися якісно та кількісно (посилення економічних рестрикцій та збільшення кількості країн, які б підтримували ці санкції та економічну блокаду проти РФ), а також постаратися уникнути сценарію перенапруги».
Так, представник Росії, описуючи відносини РФ із глобальними гравцями (США та ЄС), які консолідувалися через деструктивну поведінку Росії та її необґрунтовану агресію проти України, розкритикував в ООН дії США щодо інших держав, звинуватив Євросоюз у тому, що він нібито стає жорсткою диктаторською освітою, а також заявив, що деякі члени ЄС (а саме країни Прибалтики) нібито мають расистські інстинкти щодо росіян.
Російська сторона підкреслила, що «намагаючись відродити однополярну модель під гаслом «порядку, заснованого на правилах», Захід всюди насаджує розділові лінії на кшталт блокової конфронтації: «або з нами, або проти нас». Це дуже болісна проблема для РФ – ще більша консолідація міжнародного співтовариства проти дій РФ – що відповідно може призвести і до глибшої ізоляції Росії.
Також російська сторона поскаржилася, що «західні країни відкрито закликають до розчленування Росії, не соромляться відкрито заявляти про намір не лише завдати РФ військової поразки, а й зруйнувати, розчленувати Росію».
Варто зазначити, що можлива дестабілізація внутрішньої обстановки в РФ – одна з найгостріших і найболючіших проблем (страхів) для РФ. Це загрожує РФ руйнуванням внутрішньої консолідації (підтримці населенням дій влади РФ у тому числі і СВО) і втратою управління країною, що значно утруднює закінчення транзиту влади в Росії, завершення якого очікується в 2024 році, що може призвести до незворотних наслідків.
Ще варто зазначити, що в ситуації, коли основні сили (оголошення часткової мобілізації в РФ із заявленою чисельністю постійної присутності поки що 300 тис. чол.), спрямовані проти України, в Росії вкрай побоюються застосування проти неї сценарію «перенапруги» при розсіюванні уваги в інших її активах. Представник РФ заявив, що Вашингтон нібито «проголосив завдання підпорядкування азіатських просторів». Перед Москвою сталася загроза втрати російської зони впливу в Азії, поки Кремль намагається «розділити» (захопити силовим військовим методом) зони впливу в Україні.
Порушуючи міжнародні закони та статут ООН (окупація та анексія частини територій України з 2014 року (включаючи Крим), необґрунтована військова агресія (СВО проти України) з 2022 року, військові злочини на території України, проведення псевдо-референдумів на нових окупованих територіях (анексії тощо), додатково, посиливши своєю деструктивною поведінкою глобальні кризи (міграційна, військова, продовольча енергетична тощо) Москва заявила, що «криза у світі свідчить про закінчення гегемонії США та можливість перейти до справедливого та демократичного багатополярного світопорядку », І що «лінія Заходу підриває довіру до міжнародних інститутів».
Також російський представник «закликав ООН повернути собі репутацію майданчика чесних дискусій». Росія вкрай обурена, що її трактування міжнародного права та її наративи (підміна понять) не сприймаються в міжнародному просторі на належному рівні та за істину в останній інстанції (зменшення впливу). Але одночасно Росія зацікавлена у збереженні майданчика ООН та свого місця в РБ ООН з правом «вето», що дозволить РФ продовжувати позиціонувати себе глобальним гравцем і маніпулювати міжнародним правом у власних інтересах.
Зазначимо, що серед КНЗС (країн не західного світу) російську ідею багатополярності відкрито підтримали представники Болівії, Ірану, Сирії.
Представники Казахстану, Індії та Китаю заявили, що принципи і статут ООН – це той самий порядок, якого необхідно дотримуватися всіх без винятку країн.
Так, представник Казахстану заявив, що «життєздатної альтернативи глобалізації, взаємозалежності та заснованому на правилах міжнародному порядку просто не існує», представник Індії підкреслив, що «глобальний порядок, який ми всі підтримуємо, ґрунтується на міжнародному праві, статуті ООН та повазі територіальної цілісності і суверенітету всіх країн. Ці принципи повинні дотримуватися без винятку», а представник Китаю виступив «за захист суверенітету та територіальної цілісності всіх країн та дотримання цілей і принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй».
Тобто. дані країни не підтримують анексію українських територій (порушення ставу ООН), і, відповідно, не підтримують дії та «виправдувальні» трактування (наративи, підміну понять) Росії у цьому напрямі. Нагадаємо, що «анексія» — у міжнародному праві насильницьке приєднання державою всієї або частини території іншої держави в односторонньому порядку. Згідно з сучасним міжнародним правом, анексія є одним з видів агресії і в даний час тягне за собою міжнародно-правову відповідальність.
Санкції
Відповідальність передбачає чи виправлення ситуації, чи покарання. Росія не прагне змінити свою деструктивну поведінку та виправляти помилки. Тому покарання, які поки що застосовується Заходом стосовно Росії – санкції та економічна блокада, штовхають Росію до ізоляції (економічної та політичної). Так було зазначено, що на даний момент проти РФ введено 11 тисяч санкцій.
Головна проблема РФ (та її симпатиків) – запровадження санкцій в обхід РБ ООН (односторонні санкції). Категорично проти такої практики на ГА ООН виступили представники Перу, Білорусі, Венесуели.
Росія поза майданчиком ООН (де вона має право вето в РБ ООН) вплинути безпосередньо (заблокувати рішення) про ухвалення односторонніх санкцій як проти себе, так і проти своїх симпатиків (сателітів) – не може, а отже, втрачає вплив і підтримку в т.ч. . та у консолідації зі своїми партнерами (ізоляція).
Цей взаємозв’язок і був позначений на майданчику ГА ООН у тому числі і КНЗС (країнами не західного світу), що займають позицію або невтручання, або симпатизують РФ – взаємозв’язок війни, розв’язаної Росією проти України, та санкцій як покарання Москви, що призводять до її ізоляції та ослаблення підтримки її позицій у міжнародному просторі (послаблення зовнішньої консолідації) та посилення тиску на Кремль (примусу) для формування умов для завершення конфлікту (відмінних від висунутих раніше ультиматумів Росії).
Так, представником КНЗС (зокрема главою МЗС Бангладеш) було заявлено, що українська війна, що викликає труднощі у багатьох країн – це пов’язано з санкціями: санкції, запроваджені щодо Росії через події в Україні, відчутно б’ють у тому числі по країнам, що співпрацюють з Москвою. Було озвучено заклик «покласти край конфлікту в Україні якнайшвидше» в ім’я благополуччя різних народів.
Для Росії ж (і її симпатиків) основне питання стоїть вже не в знятті або пом’якшенні попередніх санкцій, а про заморожування ситуації в даний момент – не введення нових санкцій проти РФ за збереження досягнутих раніше результатів.
Симпатики РФ (представники Угорщини, Сербії, Куби, Білорусі, Мексики, Венесуели) також виступили на майданчику ГА ООН з тезами про підтримку санкцій Заходу проти Росії та проти нарощування санкційного тиску проти Москви надалі. Також симпатиками РФ наголошувалося на тому, що РФ активно займається питанням вивчення інструментів (схем, сценаріїв, підходів) для обходу вже існуючих санкцій, зокрема про це заявив представник Венесуели.
Обговорення реформ РБ ООН
Як говорилося раніше, завдання Росії полягало в тому, щоб зберегти і посилити свою залученість і вплив (військовий, політичний, економічний) у регіональному просторі для перенесення розгляду спірних питань («активів») на майданчик РБ ООН та подальших торгів між такими «активами» там на свою користь, використовуючи право “вето”, закріпити своє право на власні “зони впливу”.
Росія з трибуни ГА ООН поскаржилася, що її пропозиції ігноруються в РБ ООН — представники Заходу відмовляються «грати» за правилами РФ у її розумінні побудови світоустрою – поділу зон впливу між постійними членами РБ ООН «ядерною п’ятіркою» (США, Великобританія, Франція, Китай) і Росія): «п’ять країн домовляються та керують світом». Росія розраховує, що Захід в результаті таких переговорів буде змушений визнати Росію «полюсом» із правом на зони впливу, в які Росія зараховує весь пострадянський простір (включаючи Україну), а значить зніме відповідальність та звинувачення з Москви за агресію проти Києва – як обґрунтовану в даному контексті.
Так, російський представник підкреслив, що кожного разу, коли проводиться Генасамблея, координатор п’ятірки постійних членів Ради безпеки ООН організовує їхню зустріч із генсеком організації. “Як ввічливі люди, ми також поширили відповідну пропозицію (РФ з вересня є координатором), отримали згоду китайської сторони, але англосакси передали, що вони спілкуватися з нами не збираються”.
Представник Сербії заявив, що можливо «Захід спробує виключити Росію з РБ ООН, проте Сербія голосуватиме проти цього». За його словами, Захід розглядає три можливості — виключити Росію із РБ ООН, обмежити їй право вето чи поставити під сумнів той факт, що Росія є спадкоємцем СРСР. «Росія не є спадкоємцем СРСР, немає паперу, який би це доводив», — наголосив він. Представник Китаю заявив, що «Росія — постійний член Радбезу і має й надалі відігравати свою важливу роль в ООН. Ніхто неспроможний позбавити Росію цього права.»
Рішення на майданчику РБ ООН (обов’язкові для всіх до виконання) виявилися фактично заблокованими правом вето з боку Росії, яка тепер стала ще винуватцем та учасником незаконної та необґрунтованої військової агресії проти України, що фактично паралізувало роботу ООН.
Тому в ООН гостро постало питання про реформування Ради Безпеки організації. Так, на ГА ООН щодо необхідності реформ у РБ ООН було виділено виступи наступних представників: США, Японії, Франції, Німеччини, глави МЗС G7, Кіпру, Нової Зеландії, Філіппін, Судану, Туреччини, Індії, Саудівської Аравії, Узбекистану, Росії.
Основними пропозиціями щодо реформування РБ ООН, які відображені в росЗМІ, стали «обмеження права вето» та «розширення числа як постійних, так і непостійних членів Ради Безпеки ООН».
Основні пропозиції щодо реформування:
Загальні питання щодо необхідності реформ Ради безпеки
• Німеччина — розпочати переговори щодо реформи ООН на основі конкретного тексту на саміті майбутнього у 2024 році.
• Судан – реформи повинні мати глобальний характер і включати реформу методів роботи.
• Індія – дозволити серйозним переговорам щодо такого важливого питання проходити щиро. Вони не повинні блокуватись процедурною тактикою.
• Саудівська Аравія — реформована Рада безпеки могла б у тому числі ефективно вирішувати питання, пов’язані з сучасними військовими конфліктами.
• Узбекистан – роль ООН у вирішенні регіональних та глобальних проблем необхідно посилити.
• Японія — зміцнення функцій ООН, включаючи принцип нерозповсюдження ядерної зброї.
Обмеження права «вето»
• Франція – обмежити право вето щодо масових злочинів.
• Нова Зеландія — скасувати право вето для його постійних членів.
• Білорусь – впровадити у всі сфери роботи ООН правило консенсусу.
• Туреччина – скасувати систему права вето. Заміною права вето може стати ухвалення рішень більшістю голосів.
Розширення числа як постійних, так і непостійних членів РБ ООН
За розширення:
• США, Франція, глави МЗС G7, «група чотирьох» G4 (Бразилія, Німеччина, Індія та Японія).
Позиція Росії – виборче розширення за географічною ознакою:
• Висунула вимогу щодо забезпечення «справедливого географічного представництва».
• Говорити про додаткове включення до Ради західних країн «буде просто смішно», Росія не підтримує.
• Росія особливо відзначає Індію та Бразилію як гідних кандидатів на постійне членство в Раді Безпеки ООН за обов’язкового подання Африки.
Маючи непохитну консолідовану позицію країн Заходу (які підтримують Україну, засуджують і карають РФ за агресію), Росія відчайдушно бореться за симпатію (підтримку) КНЗС (країн не західного світу), з якими вона “торгується” у звичній для себе манері з погляду вже помилкового сприйняття Росії – як глобального гравця, що має значний вплив як у регіональному просторі, так і на глобальному рівні (наприклад, Індія та Бразилія входять до БРІКС, тому РФ може впливати на позицію цих країн через свою участь у союзі, пропонуючи економічні преференції; Росія намагається посилити вплив на країни Африки через глобальну продовольчу кризу, а також власну залученість до локальних конфліктів в Африці через участь у них ПВК РФ, тощо).
Чому хибного? Тому що через агресію проти України Росія втрачає значущість свого впливу в міжнародних активах, де її залучення чи ігнорується, чи блокується, чи видавлюється, дозволяючи вирішувати проблеми і без участі РФ (посилення токсичності РФ та її ізоляції).
УКРАЇНА
Також треба відзначити супутні ГА ООН події, які викликали додаткові обговорення та оцінку учасників заходу:
– Глава РФ В. Путін підписав Указ “Про оголошення часткової мобілізації в Російській Федерації” 21 вересня 2022 року.
– Референдуми про входження до складу Росії в Донбасі, Луганську, Херсонській та Запорізькій областях були оголошені з 23 по 27 вересня 2022 року.
Позиція Заходу (США, Велика Британія, Канада, країни Європи, країни G7, тощо), висловлена з трибуни ГА ООН, полягала в підтримці України: відповідальність за агресію покладається на Росію, яку карають ізоляцією і санкціями.
Захід засудив мобілізацію в РФ, розцінивши її як ескалацію конфлікту, і категорично відмовився приймати та легалізувати підсумки псевдо-референдумів, організованих і проведених Росією на тимчасово окупованих територіях України, наголосивши на тому, що вони порушують територіальну цілісність та суверенітет, що є невід’ємною частиною Статуту ООН. Так само було підкреслено, що проведення референдумів на окупованих територіях України унеможливлює пошук дипломатичного рішення для врегулювання конфлікту.
Серед пропозицій Заходу щодо умов укладення миру прозвучали такі:
– виведення російських військ з території України,
– усвідомлене повернення до переговорів на умовах, запропонованих українською стороною,
– Росія повинна виплатити Україні військові репарації,
– притягнення Росії до відповідальності за порушення міжнародного права.
Позиція КНЗС (країн не західного світу, в т.ч. Туреччини, Індії, Китаю) щодо легалізації псевдо-референдумів так само зводилася до неприйняття у зв’язку з тим, що це порушує суверенітет і територіальну цілісність, яка є невід’ємною частиною Статуту ООН, а отже неприйнятна й повинна притягнути РФ до відповідальності.
Позиція симпатиків РФ (Сербія, Сирія, Нікарагуа, Білорусь) в основному зводилася до демонізації ситуації (подальшої ескалації). Пролунали сигнали (погрози) про те, що якщо тиск з боку Заходу на РФ буде посилено – то РФ може (планує) розширити географію конфлікту, поширивши його і на гравців глобального рівня, тому потрібно прийняти пропозицію РФ і розглянути гарантії безпеки з Москвою на російських умовах (із закріпленням за РФ раніше досягнутих в Україні результатів).
Позиція Росії в головних тезах зводилася до того, що Росія продовжувала формувати і транслювати тезу про те, що США і НАТО є винуватцями і прямими учасниками конфлікту, а значить, переговори Росією мають вестися безпосередньо зі США.
Основні посили російської сторони зводилися до попередніх наративів умовного способу як щодо причин агресії РФ (“Україна готувалася виконувати роль “анти-Росії””), так і до заперечення провини й відповідальності РФ за агресію (“з Росії намагаються зробити агресора в ситуації з Україною, ігноруючи той факт, що українські бойовики вісім років вбивають людей на Донбасі”), покладаючи всю провину на Захід, який підтримує Україну.
Мабуть, така позиція не має належної (очікуваної Москвою) підтримки на майданчику ООН, бо в РФ настійно закликали керівництво ООН до більш виваженої та неупередженої позиції щодо теми України.
Росія через своїх симпатиків (Туреччину, КНР, Бразилію, Угорщину, Білорусь) передає сигнали про те, що вона хоче перемовин із глобальними гравцями США та ЄС або з ядерною п’ятіркою (“ядерна п’ятірка”: США, КНР, Франція, Велика Британія) – для Росії це процес подолання ізоляції (збереження статусу й опцій глобального гравця), спроба залишитися у “вищій лізі” (Росія через ізоляцію переходить у статус регіонального гравця, втрачаючи залучення до участі в розв’язанні глобальних проблем та конфліктів), зняття персональної відповідальності (звинувачень) за розв’язання агресії проти України (зняття або ослаблення економічних санкцій).
США, Велика Британія та ЄС відкидають можливість таких переговорів у даному періоді, рекомендуючи Росії вести переговори безпосередньо з Україною (залишаючи РФ у статусі регіонального гравця і покладаючи на РФ персональну відповідальність за агресію проти України і відповідно – ізоляцію).
З ядерної п’ятірки Франція заявляє про можливе індивідуальне посередництво (оціночна позиція – відкрита підтримка України), Китай же почав проявляти активність в українському питанні (під тиском Заходу та пропозицією нових прийнятних перспектив), але з прив’язкою до можливості майбутніх перемовин щодо регіональної безпеки (на що позитивно відреагували у НАТО – але кажучи про глобальне безпекове питання) та за посередництва країн ЄС (відхід Китаю від індивідуального посередництва). Китай підвищують у його можливостях у статусі глобального рівня (розширюючи йому деякі опції залученості, заблоковані для РФ, роблячи його важливішим і значнішим, ніж РФ).
Індія ж виступила в контексті – “зараз не може бути епохи війни” (нейтральна позиція без оцінок, націлена на завершення конфлікту), і особливому занепокоєнні ядерною проблемою (можливість застосування РФ в Україні ТЯЗ), тобто висловила негативне ставлення до триваючої СВО РФ в Україні.
Також на ГА ООН прозвучали пропозиції колективного (регіонального рівня) та індивідуального (локального рівня) посередництва:
– Регіональне посередництво: було представлено пропозиції регіональних гравців КНЗС (країн не західного світу), серед них можна виокремити такі як Африканський союз, Мексика (підтримали Колумбія, Венесуела), які подали на обговорення свої пропозиції (які потребують значного доопрацювання, бо до кінця чітко не сформовані й не сформульовані та відображають ознаки впливу російської сторони та її наративів).
– Індивідуальне посередництво в переговорах між Україною та Росією також запропонували: Туреччина (оціночна позиція – підтримка України, але зі збереженням певних наративів РФ); Угорщина, Білорусь (оціночна позиція – підтримка РФ); Угорщина, Білорусь (оціночна позиція – підтримка РФ).
Отже, якщо підсумувати й узагальнити всі виступи на високому тижні ГА ООН, присвячені тематиці агресії Росії проти України, то можна уявити позиції сторін – Заходу, КНЗС (країн не західного світу), симпатиків РФ і самої Росії в такому вигляді:
– Позиція Заходу – оціночна позиція, підтримка України, відповідальність за агресію покладається на Росію, яку карають ізоляцією і санкціями, в т.ч. і за порушення статуту ООН (Принцип: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ПОКАРАННЯ, ТОКСИЧНІСТЬ РФ (ізоляція));
– Позиція КНЗС – нейтральна позиція без оцінок, націлена на завершення конфлікту, але порушення статуту ООН є неприйнятним (ПОДОЛАННЯ ПРИНЦИПУ НЕВЗАЄМОСТІ);
– Позиція Росії – оціночна позиція, націлена на завершення конфлікту (НА УМОВАХ РФ і з визнанням порушення статуту ООН нормою (Принцип: ПІДМІНА ПОНЯТТЯМИ)), позиція щодо переговорів із гарантій безпеки, залучення посередників, ПОДОЛАННЯ ІЗОЛЯЦІЇ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ РФ.
– Позиція симпатиків РФ – оціночна позиція, націлена на завершення конфлікту (НА УМОВАХ РФ), позиція щодо переговорів із гарантій безпеки, залучення посередників, подолання ізоляції та відповідальності РФ і РБ (ЧЕРЕЗ ПІДМІНУ ПОНЯТЬ).
Як видно з вищевикладеного, найбільше досягнення ГА ООН у вирішенні як питання України (необґрунтованої військової агресії з боку Росії), так і подальшого подолання глобальних криз (що спричинені (поглиблені) знову ж таки якраз агресією Росії проти України) – це ПОЧАТОК ПОДОЛАННЯ ПРИНЦИПУ НЕВТРУЧАННЯ країн КНЗС через порушення Росією норм міжнародного права та статуту ООН – порядку, що ґрунтується на правилах, який набуває дедалі більшої підтримки в міжнародному просторі.
Наталія ТИМОШЕНКО, для «Української лінії»
повна версія матеріалу за посиланням:
