ЕНЕРГЕТИЧНІ ТА ІНШІ проблеми бундесканцлера Олафа Шольца

Початок нового політичного сезону виявився дуже гарячим для правлячої в ФРН коаліції соціал-демократів, зелених і вільних демократів. Не можна сказати, що умовні літні відпуски минули без політичних ускладнень, адже уряд наполегливо шукав можливості для вирішення нагальних енергетичних проблем. Як це завжди буває, вирішити стратегічні питання у форматі «сьогодні на сьогодні» неможливо.

Американський скраплений газ у повному обсязі не може забезпечити потреби німецької економіки і домогосподарств. Катарський скраплений газ законтрактований іншими споживачами, зокрема, японцями та китайцями. Аби отримати іранський газ, треба спочатку домогтися зняття з Ірану західних санкцій. Але переговори про повернення США до угоди з Іраном щодо умов експлуатації «мирного» атому поки що не мають вирішального успіху. Чимало надій пов’язують із експлуатацією газових родовищ на ізраїльському середземноморському шельфі. Аналогічні поклади на шельфі Кіпру поки що обтяжені грецько-турецьким конфліктом. Правда, Туреччина прозоро натякає, що готова стати продавцем в Європу російського «підсанкційного» газу за гарний процент для себе. Утім, німецько-турецькі відносини досі ускладнені курдською проблемою та забороною на діяльність німецьких партійних фондів на території Туреччини.

Зважаючи на ці обставини, уряд Шольца спробував вивести обладнання газопроводу «Північний потік» з-під дії санкцій Євросоюзу. Заради цього навіть домоглися повернення після ремонту у Канаді однієї з двох газових турбін «Сіменс». Але «газпром» вдався до шантажу Берліна і зажадав офіційного скасування санкцій та запуску другої черги газопроводу «Північний потік».

Кремль напружив усю свою мережу впливу в Німеччині: від колишнього канцлера Шредера до Лівої партії, партії «Альтернатива для Німеччини» та різних бізнесових асоціацій. У підсумку з другої половини серпня почали лунати резонансні заяви провідних діячів партії вільних демократів, яка є суб’єктом правлячої коаліції, щодо доцільності запуску другої черги «Північного потоку». Аби ще посилити такі заяви, «газпром» наприкінці серпня планує взагалі зупинити роботу «Північного потоку». Такими методами намагаються примусити керівництво Німеччини до відмови від режиму санкцій. Тим паче, що такий прецедент був. Угорщина не наклала вето на шостий пакет санкцій ЄС тільки після того, як їй дозволили купувати російський газ для домогосподарств.

Поки що «газпром» гріє повітря, фізично спалюючи величезні обсяги газу, які не йдуть до європейських споживачів. Але уряд Шольца має коаліційну угоду, в якій питання експлуатації «Північного потоку» заздалегідь було винесено за рамки угоди. Але суб’єкт коаліції партія зелених категорично проти запуску другої черги «Північного потоку». Вільні демократи скоріше «за». Частина соціал-демократів, натхнених зусиллями Шредера, теж, здається, готова схилитись до згоди на запуск другої черги газопроводу. РФ вважає, що виграє у будь-якому випадку. У разі, якщо газопровід буде запущено, можна буде оголосити про зрив режиму санкцій та відступ німців від абстрактних цінностей до економічних інтересів. Якщо цього не станеться, у москві розраховують на поглиблення політичної кризи в Німеччині. На це працює скандал із корупцією в оточенні чинного канцлера Шольца за часів, коли він майже два десятиліття тому був бургомістром Гамбургу. Німецькі ЗМІ зазначають, що канцлер заперечував своє знайомство та співпрацю з адвокатом, який проходить у справі фінансових махінацій «Warburg Bank Hamburg». Цілком ймовірно, що восени цей скандал може бути активізований, аби домогтися у бундестазі конструктивного вотуму недовіри. Може навіть відбутись переформатування правлячої коаліції та повернення до неї християнських демократів на чолі з Фрідріхом Мерцем. Поки що опозиційні до «світлофорної коаліції» християнські демократи не надто активно коментують актуальні проблеми, очікуючи, що правляча коаліція сама себе поховає.

Для України загострення енергетичної і політичної криз у Німеччині не на часі. Ймовірні трансформації правлячої коаліції можуть зайняти певний час, який так нам потрібен заради ефективної організації та надання німецької всебічної допомоги для відсічі російській агресії. Не на нас працює й кадрова заміна посла України в Берліні. Тож політична стійкість канцлера Олафа Шольца, а головне його послідовність у питанні підтримки України, можуть бути найбільш бажаною відповіддю на всі види криз.

Андрій МАРТИНОВ,

для «Української лінії»