Перший прогноз українсько-німецьких відносин
в контексті зміни політичної коаліції в Берліні
24 листопада 2021 року у Берліні було презентовано коаліційну угоду між Соціал-демократичною партією Німеччини (партійні кольори червоні), Партією зелених (відповідно зелений партійний колір) і Вільною демократичною партією (жовтий партійний колір). Німецька преса традиційно за партійними кольорами назвала цю коаліцію «світлофорною».
На початку грудня бундестаг офіційно проголосує за затвердження складу нового уряду на чолі з соціал-демократом Олафом Шольцем. Представники партії зелених отримали важливі урядові посади. Анна-Лена Бербок стане міністром закордонних справ, Роберт Хабек очолив міністерство економічної політики. Лідер Вільної демократичної партії Крістіан Лінднер буде міністром фінансів. Зміст коаліційної угоди є компромісним варіантом передвиборчих програм суб’єктів нової коаліції. Партія зелених домоглася фіксації завдань радикалізації екологічної політики. Певним контрбалансом цієї політики німецька індустрія вважає вільних демократів. Саме за ними збереглися функції легітимації «зелених ініціатив» шляхом їхнього фінансування. Лінднер заради досягнення коаліційної угоди був вимушений погодитись на поетапне збільшення рівня оподаткування продажу бензину, що де-факто є націнкою на усі інші товари і послуги. Для німецької автомобільної індустрії не була сюрпризом ідея переходу від дизельних автомобілів до електрокарів. Показово, що на відміну від французів, які просувають ідею визнання в Євросоюзі атомної енергетики «зеленою», німецькі зелені наполягають на остаточному закритті німецьких атомних станцій. Пропонується більш активно фінансувати відновлювальні джерела електроенергії. Були також досягнуті коаліційні компроміси щодо питань безпеки та європейської інтеграції. Зокрема, передбачається збільшити фінансування потреб бундесверу. У контексті фінансування боргових зобов’язань країн Європейського Союзу вільні демократи домоглися проведення більш дисциплінованої фіскальної та фінансової політики. Однак вже зрозуміло, що одночасно вирішити ці завдання буде дуже складно. Пандемія коронавірусу радикально збільшили дефіцити національних бюджетів, так само як і бюджету Євросоюзу в цілому. Тож персони Бербок і Лінднера будуть досить подразливими на рівні ЄС за ту політику, яку вони зобов’язались проводити.
Створення німецької «світлофорної коаліції» має гучний міжнародний резонанс. Франція вимушено взяла тайм-аут щодо стратегічної активності у франко-німецькому тандемі до завершення влітку 2022 року власних парламентських і президентських виборів. Польща та Угорщина насторожено ставляться до оголошено ліберального європейського курсу нової німецької коаліції. Однак найбільш насторожено до німецької «світлофорної коаліції» поставилась Росія. Партія зелених і Вільні демократи традиційно критично ставляться до природи російського авторитарного режиму. Водночас партія зелених виступає проти сертифікації газопроводу «Північний потік-2». Коаліційна угода передбачає прагматичний підхід до цього питання. Скоріше за все, інвестовані в газопровід гроші не будуть затоплені на дні Балтійського моря. Але зелені мають нагоду показати свою екологічну принциповість щодо цього питання. Варто звертати увагу на персональний фактор. Бербок буде більш незручною співрозмовницею для Лаврова. Аналіз змісту коаліційної угоди засвідчує, що німецько-російські відносини найближчими роками не будуть такими прагматичними як за канцлера Меркель. Ймовірно вони більше нагадуватимуть «контрольоване стримування», яке властиве сучасним американсько-російським відносинам. Частіше, ніж за звичай, у німецько-російському діалозі з Берліну лунатиме критика Москви за порушення прав людини, за агресивну зовнішню політику, за використання енергетичної зброї та мігрантів у гібридних війнах. Тож у цьому сенсі німецька зовнішня політика стане більш послідовною і принциповою. Очікувано це може позитивно позначитись на тенденціях розвитку українсько-німецьких відносин. Це не означає, що німецькі інвестиції потоком поллються в українську економіку. Це буде можливим тільки радикального поліпшення інвестиційного клімату в Україні та більшої прогнозованості її податкової політики. Але натомість більше можливостей буде для тіснішої співпраці в сфері екологічно-чистих технологій. Таким взаємовигідним проектом могла б бути побудова сміттєспалювальних заводів спочатку хоч у найбільших містах України. «Водневий прорив» у цьому сенсі менш ймовірний, адже поки що існуючі технології для вироблення водню потрібують спалювання інших викопних енергоносіїв. Але українська сторона має з німецькою у цьому напрямку працювати з першого дня роботи нового німецького уряду. Також варто пам’ятати, що зовнішня політика Німеччини є коаліційною з точки зору впливу на її формування правлячих та опозиційних партій. «Світлофорна коаліція» отримала у бундестазі хоч і різнобарвну ідеологічно, але потужну опозицію. Це і християнські демократи, і «Альтернатива для Німеччини» і «Ліва партія», які стримуватимуть будь-які радикальні кроки, зокрема, на міжнародній арені. Тому тільки у випадку продовження прямої російської військової агресії проти України можливо розраховувати на перегляд німецької позиції щодо продажу летальної зброї. Нова коаліція планує радикально модернізувати озброєння німецького бундесверу, тому можливо загалом німецька військова індустрія буде менш активною на міжнародному ринку озброєнь. В цілому Україна може мати обережний реалістичний оптимізм щодо нової німецької правлячої коаліції. Неможливо від неї очікувати чогось фантастично надзвичайного. Але вже чимало, коли відкриваються нові можливості для досягнення позитивного результату для України, звичайно, у випадку повсякденної послідовної роботи над перспективними спільними проектами. Нагода звірити годинники є вже на початку 2022 року, коли відзначатиметься тридцять років з часу відновлення українсько-німецьких дипломатичних відносин. Принаймні у випадку наявності обопільної доброї волі та відповідальності можливо ці відносини у найближчі роки вивести на ще вищий рівень.
Андрій МАРТИНОВ,
спеціально для «Української лінії»
