І СЛОВОМ, І ПЛЕЧЕМ

І СЛОВОМ, І ПЛЕЧЕМ

Листопад, 2021 Off By admin

УКРАЇНА-БРИТАНІЯ:

НА ШЛЯХУ ДО ВІЙСЬКОВОГО СОЮЗУ

В умовах перебування України у затяжному військовому конфлікті, який має потенціал подальшої ескалації, винятково важливо вибудовувати міжнародну систему надійних партнерів, яких можна без перебільшення назвати союзниками. При цьому «надійність» зарубіжних партнерів уже визначається не дипломатичною підтримкою на рівні політичних декларацій, а конкретними системними діями щодо допомоги і співпраці у військовій сфері. Таких партнерів-союзників в України небагато, а серед них виділяється Велика Британія. Як одна з провідних економік світу, учасник Великої сімки, ядерна держава, другий за впливом член НАТО, власниця глобальної дипломатичної мережі і найкращих збройних сил в Європі, Велика Британія належить до партнерів, підтримкою яких не можна нехтувати.

16 листопада в Україні перебувала з робочим візитом делегація Міністерства оборони Великої Британії на чолі з його очільником Беном Воллесом. Черговий малопомітний для широкого загалу візит високопосадовця, яких в історії українсько-британських міждержавних відносин за 30 років було декілька десятків, набув особливого значення з огляду на посилення загрози повномасштабних військових дій Росії проти України. Про це свідчать американські і британські розвіддані від початку листопада, які фіксують активізацію скупчення російських військ на кордоні України, підсиленого ефектом міграційної кризи на білорусько-польському кордоні. Остання, як вважають на Заході, може цілком стати прикриттям підготовки агресії проти України. 14 листопада видання «The Mirror» повідомило, що Велика Британія готова оперативно направити 600 військовослужбовців в Україну через побоювання щодо планів Росії. Такий рівень військово-політичної підтримки британського уряду став логічним відображенням поточної інтенсифікації військової співпраці обох держав, яка нарешті набуває реальних ознак стратегічного партнерства.

Відносини Великої Британії та України у своєму розвитку від 1991 року стали відображенням непростого шляху взаємин нашої держави із західними партнерами. Їх військово-політична складова зазнала еволюції від первинної недовіри з боку британської сторони і зосередження на проблемі ядерного роззброєння України до сприяння відродженню її Збройних Сил в умовах російської агресії. При цьому формальний статус Великої Британії як гаранта безпеки України у звʼязку з її ядерним роззброєнням в умовах сучасної міжнародної Realpolitik є анахронізмом. Тому реальним ключовим лейтмотивом розвитку міждержавної військової співпраці стало приєднання України до євроатлантичної системи безпеки і досягнення стандартів НАТО з проекцією на майбутнє повноправне членство. Головні напрями цієї співпраці: діалог штабів усіх родів і видів збройних сил з метою координації позицій, інституційного реформування ЗСУ України і досягнення сумісності в рамках стандартів НАТО; проведення спільних навчань («Козацький степ», Козацький експрес», «Козацька булава») за участі військових підрозділів держав НАТО; спільна участь у миротворчих місіях (наприклад, в Іраку); організація декількох курсів перепідготовки для українських військових, а з 2015 року розгорнуто масштабну начально-тренувальну місію «Orbital», через яку уже пройшли 18 тис. осіб.

Досі слабким місцем співпраці залишається військово-технічна кооперація, яка отримала шанс на «нове дихання» в умовах запровадження програми розбудови Військово-морського флоту України як елемента стримування розширення російського впливу в Чорному морі. У цьому контексті набуває особливої актуальності давня традиція регулярних візитів провідних британських військових кораблів у чорноморські порти України, які упродовж кількох років російської агресії в складі сил НАТО виконують розвідувальні і превентивно-стримувальні функції. Окремою позицією співпраці стала британська військова допомога нелетальними засобами (намети, обладнання для обігріву, броньовані бойові машини, пристрої нічного бачення, комп’ютерна техніка). Велика Британія перебуває в пʼятірці партнерів України у справі надання військово-гуманітарної допомоги.

Перехід на новий союзницький рівень відносин двох держав у військовій галузі намітився після підписання 8 жовтня 2020 року в Лондоні нової базової міждержавної Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство. У статті 9 подано вичерпний перелік напрямів співробітництва, серед яких особливо актуальні спільна розробка військової доктрини, взаємодія військової розвідки, підвищення рівня охорони здоров’я військовослужбовців, закупівлі військової техніки.

Системні дії Росії в Чорному морі з метою відрізати Україну від морських шляхів і фактична відсутність в неї морських оборонних можливостей висувають на перший план британсько-української співпраці розбудову військово-морських сил. Ідеться про переоснащення ВМС України сучасними ракетними катерами за стандартами НАТО і будівництво берегової інфраструктури (порт Очаків) для їх обслуговування. Для фінансування цих робіт уряд Британії надасть Україні позику на 10 років на суму до 1,25 мільярдів фунтів стерлінгів ($1,6 млрд. дол. США). Перші два бойових катери побудують в Британії за участі українських фахівців. У 2022 році за американсько-британського сприяння ВМС України повинні отримати т. зв. «москітний флот» – швидкохідні і маневрені малі бойові кораблі з ракетами та електронною зброєю на борту для нарощування можливостей протистояти російській агресії. З цією ж метою мандат тренувальної місії британських інструкторів «Orbital» поширено на Військово-морські сили і продовжено до 2023 року. Окрім того українська сторона до кінця 2022 року повинна отримати два мінних тральщики «Ramsey» і «Blyth», які британський флот вивів з експлуатації. ВМС України уже оголосили набір кандидатів для служби на цих кораблях, які попередньо пройдуть навчання в Королівських ВМС.

Також подальшого розвитку набула практична співпраця сухопутних військ. Зокрема, у липні на базі Міжвидового центру підготовки військових частин та підрозділів, що на Миколаївщині, відбулися перші двотижневі українсько-британські навчання «Козацька булава – 2021» (Cossack Mace), в яких взяли участь представники союзних Україні США, Литви і Швеції.

Символом нової ери в британсько-українських відносинах та нового рівня присутності британських військ в регіоні Чорного моря став демонстративний прохід есмінця «HMS Defender» біля берегів окупованого Криму в районі мису Фіолент, здійснений 23 червня, що ледь не призвів до військової сутички з береговою охороною Росії. Політика постійної військової присутності в Чорному морі, складовою якої також стало запровадженням систематичних польотів британських розвідувальних безпілотних апаратів поблизу Криму, поряд з послідовною дипломатичною позицією Лондона щодо питання Криму, формує практичний контент міжнародної стратегії деокупації півострова.

Безумовно для сприятливої щодо України політики Великої Британії у військовій сфері наявне не лише бажання тамтешньої політично еліти, але й обʼєктивні міжнародні обставини. Повернення до політики британської присутності в регіоні Центрально-Східної Європи є одним з напрямів зовнішньополітичної стратегії «Глобальна Британія» («Global Britain»), офіційно проголошеної у березні цього року після виходу з ЄС. Дієва комплексна підтримка обороноздатності України, яка свідомо реалізується в широкому міжнародному контексті, дає можливість Британії посилити власні позиції в реінкарнованому після десятиліть застою НАТО, компенсувати часткову втрату впливу на європейську політику внаслідок процесу Brexit (насамперед стримати надмірний вплив Німеччини на сході Європи). Відсутність серед учасників Нормандського переговорного формату і свобода від інституційно-бюрократичних обмежень Європейського Союзу «розвʼязують руки» британському уряду у відносинах з Україною. Ну і звичайно активна проукраїнська політика надає нового звучання головним у зовнішній політиці Великої Британії «особливим відносинам» з США, які не оминають нагоди скористатися послугами свого першого союзника у власних геополітичних інтересах.

Східноєвропейський ареал міжнародної безпеки після самітів НАТО в Кардіфі 2014 року і Варшаві 2016 року з благословення Вашингтона фактично перебуває під військовим патронатом британських натівських військ, які розгорнули постійне перебування в державах Балтії і в Польщі. Тому не випадково зміцнювати польсько-білоруський кордон під час міграційної кризи узявся саме британський військовий інженерний підрозділ, а на допомогу Україні у випадку збройної російської агресії готовий оперативно вилетіти британський повітряно-десантний підрозділ з військових і технічного персоналу. Безумовно у випадку ескалації конфлікту насамперед від самого українського народу залежатиме збереження його держави. Однак зазначена інформація, що прозвучала на фоні офіційної заяви керівництва ЄС про неможливість надання військової допомоги Україні у випадку подальшого вторгнення Росії, наочно підтверджує, хто є реальним стратегічним партнером нашої держави в сучасній міжнародній спільноті. «Захід повинен обрати між російським газом чи підтримкою України». Не варто забувати, що ці слова чи не вперше на найвищому рівні міжнародної політики нещодавно висловив саме глава британського уряду Борис Джонсон.

Андрій ГРУБІНКО,

спеціально для «Української лінії»