Масштабно Росія використала фактор біженців влітку 2015 року, коли під впливом бомбардувань російською військовою авіацією сирійських населених пунктів мільйони сирійців були вимушені шукати притулок у безпечній Європі, насамперед у Німеччині. З точки зору російських модераторів гібридної війни біженці є унікальною зброєю, яка дає можливість тиснути на конкурента у фізичному просторі великою кількістю людей, які шукають притулок, і одночасно на своїх умовах вести інформаційну війну. Такий стан справ можливий внаслідок відкритості європейських демократичних суспільств, що намагаються дотримуватися універсального принципу захисту прав людини та виконувати міжнародно-правові зобов’язання щодо захисту біженців.
Міжнародно-правові акти чітко розділяють статус вимушеного біженця, якого зобов’язана прийняти перша ж країна, до якої він добрався, і статус мігранта. Біженцями визнаються люди, які вимушені були залишити країну свого постійного проживання внаслідок бойових дій, стихійних лих та інших негараздів. Натомість мігранти можуть бути легальними і нелегальними.
Після створення спільного європейського ринку праці поступово лібералізувались умови конкуренції робочої сили, внаслідок чого до часів пандемії внутрішня міграція в рамках Шенгенського безвізового простору була значною. Однак, крім легальної міграції, переважала нелегальна, особливо так звана економічна міграція, коли мільйони людей шукають кращої долі в країнах Євросоюзу. У випадку з нелегальною міграцією суттєву проблему становить намір мігрантів «сісти» на утримання європейських соціальних служб і взагалі більше не працювати. Згадана обставина дратує європейських громадян, як тих, хто має роботу, так і безробітних. Адже більшість безробітних, працюючи свого часу, сплачувала страхові внески до соціальних фондів, і мають намір освоїти професію, яка має попит на ринку. У цих підходах проявляється цивілізаційна прірва між Заходом і Сходом у ставленні до етики праці, демократії та прав людини.
Отже, у 2015 році Росія використала фактор сирійських біженців, зігравши на суспільних настроях страхів перед біженцями. Незабаром на виборах 2017 року до бундестагу пройшла антиемігрантська партія «Альтернатива для Німеччини». Після силового сценарію підведення підсумків президентських виборів у Білорусі у серпні 2020 року, утримавши під своїм контролем політичні процеси у Мінську, Москва вирішила продовжити гібридну атаку на Євросоюз.
Влітку 2021 року «Белавія» активно рекламувала «туристичні поїздки» до Білорусі з країн Близького Сходу. До жовтня-листопада 2021 року було здійснено понад дві сотні таких перельотів. Внаслідок цього у Білорусі накопичились тисячі «туристів». З правової точки зору вони не є біженцями, тому що у іншому статусі прибули до Мінська. Штурмуючи кордони Литви і Польщі, вони є фактично нелегальними мігрантами.
Ці статусно-правові тонкощі не дуже турбують російську пропаганду, яка закидає європейцям «подвійні стандарти» у ставленні до універсального принципу прав людини. Тим часом невмолимо холодає і тримати тисячі «туристів» на вулиці вже не гуманно для білоруських «екскурсоводів». Тому їх свідомо штовхають на прорив шенгенського кордону з Литвою і Польщею. Більшість «туристів» декларують намір транзитом пройти територією Польщі до Німеччини. Це турбує Берлін. Виконуюча обов’язки канцлера Ангела Меркель телефонувала Володимиру Путіну та закликала його припинити використовувати біженців як фактор тиску.
Німецьке експертне співтовариство здійснює «мозковий штурм» пошуку способів вирішення проблеми. Виникла навіть така екзотична ідея, як «тимчасово» направити біженців з Білорусі до України.
Варто нагадати, що угода про реадмісію нелегальних мігрантів, яку Україна підписала в пакеті документів, необхідних для отримання безвізового режиму з країнами Шенгенського простору, не передбачає за Україною зобов’язань приймати нелегалів з третіх країн. З доброї волі Україна після приходу до влади в Афганістані талібів прийняла певну кількість афганців, але це не означає, що в умовах економічної кризи на Україну можна спрямувати сотні тисяч нелегалів, утримання яких непосильним тягарем ляже на бюджет держави.
Україна може з власної доброї волі тільки надати гуманітарну допомогу за лінією «Червоного хреста», неурядових гуманітарних організацій, а також міграційної служби ООН Білорусі у вирішенні проблеми, яку не Україна створила.
Крім того, нашим німецьким партнерам варто пам’ятати, що Україна, ставши мішенню російської гібридної агресії ще навесні 2014 року, вимушена витрачати значні бюджетні кошти на вирішення проблем внутрішньо переміщених осіб. Понад мільйон громадян України, рятуючись від російської агресії, були вимушені залишити тимчасово окупований Крим і окремі тимчасово окуповані території районів Донецької і Луганської областей. Звичайно, Україна вдячна Німеччині за допомогу у влаштуванні цих людей на новому місці. Але не варто накопичувати нові проблеми в ситуації, коли після підписання 4 листопада 2021 року сочинського плану зміцнення «білорусько-російської союзної держави» Україна й без того опинилась у складному становищі. Білорусь і Росія в зимовий період декларують намір тероризувати Україну енергетичними питаннями. Електрика, дизельне паливо, бітум для будівництва шляхів є критично важливими для України в її товарообігу з Білорусією. З іншого боку, Польща і Литва є партнерами України у форматі «Люблінського трикутника», територіальне осердя якого розривається «союзною державою» Москви і Мінська. Пам’ятаємо про 321 кілометр українсько-російського морського кордону, 2295 кілометра сухопутного кордону, до яких додається 1084 кілометра кордону з Білорусією. Україна захищає ці простори власним коштом.
Проблема вимагає системного вирішення. Німеччині та Євросоюзу варто чітко пояснити Москві і Мінську, що продовження використання фактору біженців як гібридної зброї проти демократії коштуватиме нових санкцій. Та ж Німеччина може, наприклад, на певний час призупинити сертифікацію газопроводу «Північний потік-2». Нагадаємо, що Німеччина утримує офіцерів бундесверу як інструкторів курдських збройних загонів, тобто має прямі важелі впливу на курдські власті. Адже саме з Курдистану до Білорусі прибули ці мігранти. Ці проблеми в оперативному режимі може вирішувати німецький уряд, міністри якого виконують обов’язки до часу формування нової коаліції.
Андрій МАРТИНОВ,
спеціально для «Української Лінії»
