АНГЛОСАКСОНСЬКИЙ ТРІУМВІРАТ

АНГЛОСАКСОНСЬКИЙ ТРІУМВІРАТ

13 Листопада, 2021 Off By admin

AUKUS ТА УКРАЇНА

«Мені важко уявити, щоб забезпечення ефективних заходів щодо запобігання нової війни та розвитку тісної співпраці між народами було можливе без створення того, що я назвав би братнім союзом англомовних країн. Під ним я розумію особливі відносини між Великою Британією та Британською Співдружністю націй, з одного боку, і Сполученими Штатами Америки, з іншого». Ці слова належать неповторному Уінстону Черчиллю, сказані ним 75 років тому в коледжі американського містечка Фултон. У ті повоєнні часи розгортання холодної війни вони стали символом утвердження нового світового порядку.

Союз США і Великої Британії, який символізував атлантичну солідарність у боротьбі з фашистською Німеччиною, а по її завершенні – у протистоянні західних держав з соціалістичним блоком на чолі з СРСР, понад чотири десятиліття ніс тягар організації і забезпечення системи безпеки в Західній Європі. Цей союз сьогодні не втрачає актуальності, адже має шанси стати провісником нової ери в міжнародних відносинах. Ідеться про оприлюднену 15 вересня 2021 року лідерами США Джо Байденом, Великої Британії Борисом Джонсоном та Австралії Скоттом Моррісоном резонансну тристоронню угоду про створення блоку AUKUS, загальною метою якого є поглиблення військово-політичної співпраці в Індо-Тихоокеанському регіоні (ІТР).

Угода по суті стала продовженням давньої англо-американської співпраці у сфері ядерних озброєнь, аналогів якій у світі немає. Після нетривалих паралельних спроб розробки ядерних потужностей, у 1958 році США і Велика Британія підписали Договір про безпеку, який дозволив Вашингтону розміщати ядерні ресурси на британських територіях. У 1960 – 1980-х роках Королівським Військово-Морським силам надано американські балістичні ракети «Поларіс» і «Трайдент» для установки на підводних човнах. Ядерні сили Великої Британії стали невідʼємною частиною «ядерного щита» Європи під егідою США і НАТО. Королівство продовжує брати участь у Балістичній програмі Протиракетної оборони США як їх військовий союзник номер один. Тепер до дуалістичного пакту приєдналася Австралія як логічний, найбільш надійний союзник США в зазначеному регіоні та Південній Півкулі загалом. І тут справа не лише в історико-культурній спільності, а насамперед в геополітичних розрахунках та економіко-технологічному рівні сторін. Згідно з договором AUKUS, співпраця поширюється не лише на ядерні військово-морські технології, але й на об’єднання військово-промислового комплексу союзників у галузях кібербезпеки, штучного інтелекту та телекомунікацій, додаткових підводних можливостей.

США: ПОШУКИ РЕЦЕПТУ

УТРИМАННЯ СВІТОВОГО ЛІДЕРСТВА

Натхненником та головним бенефіціаром тристороннього пакту стали Сполучені Штати, які мають найбільший інтерес у збереженні впливу в ІТР, насамперед з метою стримування свого головного світового конкурента – Китаю. Угода фактично розширює рамки чинного військового пакту АНЗЮС, укладеного у 1951 році між США, Австралією і Новою Зеландією, з виключенням останньої як принципово неядерної держави. 

Адміністрація президента Джо Байдена від початку каденції у січні 2021 року намагається сформулювати новаторську концепцію відновлення частково втрачених попередниками лідерських позицій США в міжнародній політиці. Троїстий пакт AUKUS покликаний стати одним з центральних елементів формування оновленої коаліції демократичних держав проти авторитаризму, координаційний форум якої планується Вашингтоном на грудень 2021 року. Очевидними головними мішенями такої коаліції стануть Китай і Росія.

Саме анти китайський характер опосередковано проглядається у змісті пакту AUKUS, що засвідчила і гостра негативна реакція на нього представників влади самої Піднебесної. Байден, на відміну від Трампа, застосовує ширший підхід до протистояння китайській експансії, не обмежуючись лише бізнесовими торговельно-економічними заходами. Новий пакт покликаний вирішити для США такі завдання:

1) спробувати компенсувати часткову втрату позицій США як гаранта безпеки у пріоритетному для їх новітньої зовнішньої політики ІТР унаслідок проведеного від початку 1990-х років планомірного скорочення військової присутності на Далекому Сході та паралельного стрімкого зростання військової могутності Китаю;

2) стримати військове просування Китаю в Південно-Китайському морі та вплив в регіоні загалом;

3) сигналізувати про підтримку державам-союзницям (Тайвань, Японія, Південна Корея, Індія, Індонезія, Філіппіни), а також Вʼєтнаму, які невдоволені посиленням позицій КНР;

4) передбачена співпраця в технологічній сфері посилює позиції США у протистоянні китайським інформаційно-телекомунікаційним корпораціям на глобальних ринках (наприклад, продовження санкцій проти Hyawei).

Поглянувши за рамки регіонального фокуса, варто врахувати серйозні виклики адміністрації Байдена на внутрішній та зовнішній політичних аренах. Оприлюднення втаємничених тристоронніх міждержавних домовленостей відбулося усього через два тижні після повного виведення американських військ з Афганістану, що мало явний присмак історичної геополітичної поразки. До цього додамо достатньо хисткі позиції Байдена на батьківщині, які постійно піддаються нападкам політичних опонентів, насамперед трампістів. Поспішний відступ з Афганістану налаштував проти Джо навіть частину його рідної Демократичної партії. Тому AUKUS як міжнародне досягнення покликаний стати певною сатисфакцією цієї зовнішньополітичної невдачі і знизити градус напруги в американському політикумі.

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ: НОВА ГЛОБАЛЬНА РОЛЬ

ЗІ СТАРИМИ СОЮЗНИКАМИ

Для цієї держави, яка після недавнього виходу з ЄС офіційно задекларувала шлях на відновлення глобального впливу, AUKUS відкриває нові можливості для реалізації позаєвропейських міжнародних проектів. Водночас активізація контактів з давніми союзниками посилює милі серцю кожного мешканця Туманного Альбіону традиційні міфологеми непорушних англо-американських «особливих відносин» і часткового відновлення відчуття імперської величі «Володарки морів». У прагматичному вимірі угода дає можливість британським компаніям розраховувати на збільшення частки на ринку високих технологій в ІТР, а, отже, створення нових підприємств та робочих місць, про що прямо заявив Борис Джонсон. Кооперація з провідними економіками світу дозволить заощадити на інноваціях та логістичних рішеннях. Зрештою Джонсону, як і Байдену, також знадобилася піар-кампанія в середині країни щодо представлення AUKUS як зовнішньополітичної перемоги, що актуально на фоні складного врегулювання наслідків Брекзиту, негативного присмаку виводу британських військ з Афганістану, періодичної критики уряду за антиковідну політику та викликаних коронавірусом кризових явищ в економіці держави.

АВСТРАЛІЯ: ЗАХІДНИЙ ФОРПОСТ

В РЕГІОНІ «ДАЛЕКОСХІДНИХ ТИГРІВ»

Своєрідність культурно-цивілізаційних та геополітичних позицій цієї країни визначають її особливу роль в міжнародних відносинах. Колишня британська колонія, що визнає главою держави Британського монарха, традиційно неядерна держава, яка головну ставку зробила на економічний розвиток, а не розбудову потужного війська, матиме неоднозначні дивіденди від реалізації угоди AUKUS. Безумовно очікується зростання міжнародної ролі Австралії, для якої договір означає входження до клубу ядерних держав, посилення безпекових технологічних можливостей та економічних інвестиційних вигод, що важливо в умовах непрогнозованого світоустрою. Тим більше, що недавній витік інформації щодо підготовки рішення адміністрацією Байдена про відмову США від доктрини попереджувального ядерного удару може перенести основний тягар гарантування ядерної безпеки на самі ядерні держави. Однак AUKUS тягне за собою і значні виклики безпеці Австралії, що у формі прямих військових погроз вже засвідчили китайські високопосадовці. Фактична залежність від США в отриманні і технологічному супроводі субмарин з ядерними боєзарядами зменшує поле для зовнішньополітичних маневрів уряду країни, на чому наголошують деякі представники опозиційних партій. Австралія обрала шлях відмови від відносно збалансованих стосунків торговельно-економічної конкуренції з Китаєм на користь геополітичного протистояння, перебуваючи в політичній тіні більш впливових союзників США і Великої Британії. Чи виправдає себе таке кардинальне рішення покаже час.

ЄВРОПА: ПЕРШИЙ СЕРЕД (НЕ)РІВНИХ

ПРИ СВОЇХ ІНТЕРЕСАХ

Хоча AUKUS прямо не стосується відносин його держав-засновників з європейськими партнерами, саме вони опинилися в найбільшому програші. Внаслідок рішення про надання американських підводних човнів для флоту Австралії під прямий удар потрапила Франція. Уряд Австралії усього за кілька годин до оприлюднення угоди AUKUS несподівано заявив про одностороннє розірвання контракту з французькою компанією «Naval Group» на виконання вартісного замовлення на поставку дванадцяти французьких субмарин, укладеного ще у 2016 році, що спричинило міжнародний скандал. Однак відкликання французьких послів з Вашингтона і Канберри для консультацій, традиційне висловлення стурбованості від Брюсселя виявилося черговим свідченням відсутності дієвого впливу ЄС на міжнародну політику безпеки. Розігрування дипломатичного демаршу від офіційного Парижа стало не більше, ніж вступом до передвиборчої кампанії чинного президента Франції Емануеля Макрона 2022 року та не мало шансів на продовження в умовах економічного спаду в країні і ризиків завдати непоправних втрат французько-американським стосункам. Часи відвертих проявів французького гонору в стилі генерала де Голля, який в пориві націоналістичних почуттів у 1966 році вивів Францію з військових структур НАТО, давно минули.

ЄС і НАТО отримали черговий удар по своїх міжнародних позиціях. Прагматик Байден виявився більш винахідливим стратегом, діючи в стилі «Realpolitik», ніж його попередник популіст Трамп. Опосередкованою метою Сполучених Штатів було провчити Європу за її декларативно-споживацький підхід до сприйняття американських гарантій безпеки, виявлений у хронічному небажанні платити за власну безпеку, економлячи на своїх же збройних силах. Це стосується насамперед НАТО, для якого військовий пакт AUKUS не стане альтернативою, але вкаже на межі впливу у світовій політиці безпеки. Водночас уже зрозуміло, що період плекання ілюзій окремих, насамперед європейських діячів щодо можливості поширення впливу НАТО за межі Північної Атлантики остаточно завершений. Проблема не стільки в діях США, скільки в нездатності європейців впливати на них, що вже фактично стало проблемою і для самих Сполучених Штатів.

AUKUS ТА УКРАЇНА:

МОЖЛИВОСТІ ТА ВИКЛИКИ

В умовах складного міжнародного становища України, зумовленого російською агресією, серед когорти зарубіжних партнерів саме англосаксонські союзники США і Велика Британія роблять вирішальний вклад у збереження суверенітету нашої держави, її боєздатності та організації опору агресору на різних рівнях, а тому союзні відносини з ними є критично важливими. Цей факт унеможливлює поворот зовнішньої політики України у напрямі проголошених стратегічних відносин з Китаєм чи загалом переорієнтацію на широкий азійський регіон, як альтернативу західному напряму, в основі якого курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію. При цьому Україні варто взяти максимум можливих вигод з торговельно-економічної та інвестиційної співпраці з китайськими партнерами, кооперації в галузі вищої освіти та інфраструктурних проектів в рамках пропонованого міжнародного курсу КНР «Один пояс – Один шлях». Цей максимум не повинен сягати військово-політичного виміру співпраці. Китай не є, і не може бути у найближчому майбутньому політичним союзником України, насамперед з огляду на його неоднозначну позицію щодо анексії Криму та конфлікту на Донбасі, тісні контакти з Росією, авторитарний характер комуністичної влади.

З огляду на вказані обставини пакт AUKUS не потребує офіційного висловлення позиції Києва, а повинен бути сприйнятий як реалії сучасної системи міжнародної політики. Реалії хороші для нас, адже союз дружніх нам англосаксів переживає черговий етап розквіту. Водночас влада України повинна бути готова до обставин, за яких посилення міжнародних інтересів США в ІТР може призвести до поступового зменшення ресурсної присутності в Європі. Наростання глобального протистояння з Китаєм рано чи пізно змусить субʼєктів міжнародних відносин (в т.ч. Україну) сформулювати однозначну позицію щодо підтримки однієї з його сторін. При цьому в пошуках своєї вигоди важливо не забувати, хто є головним ворогом України і які диспозиції по відношенню до нього займають ключові гравці системи безпеки сучасності.

Андрій ГРУБІНКО,

спеціально для «Української Лінії»