ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ У НІМЕЧЧИНІ
Останньої неділі вересня громадяни Німеччини обиратимуть новий склад бундестагу. В залежності від цих політичних уподобань буде визначено парламентську більшість, якій президент Франк-Вальтер Штайнмайєр доручить формування нового федерального уряду.
Конституція ФРН передбачає, що першим право на утворення коаліції матиме партія, яка перемогла на виборах. Тому так цікаво стежити, як змінюються партії-лідери перегонів. Ще три місяці тому ці перегони очолювала партія зелених. Однак значна частина консервативних німців не побачили у кандидаті на посаду канцлера від партії зелених Анні-Лені Бербок лідерських якостей. Тож актуальні соціологічні опитування фіксують за зеленими фактично їхній «ядерний» електорат. Це відштовхує партію на третє місце. Нагадаємо, що до липневих катастрофічних повеней у федеральних землях Баден-Вюртемберг і Рейнланд-Пфальц на перше місце у симпатіях виборців вийшли християнські демократи. Однак їхній кандидат на посаду канцлера Армін Лашет не врахував, що виборча кампанія відбувається під пильним оком відеокамер. Відвідуючи постраждалих від повені, Лашет посміхнувся до наближеного кола осіб, що зафіксували камери. Це коштувало християнським демократами до чотирьох відсотків голосів. Наприкінці серпня на початку вересня на перше місце вийшли соціал-демократи. Їхній кандидат на посаду канцлера Олаф Шольц не зробив, принаймні поки що, фатальних помилок. Під час телевізійних дебатів Шольц виглядає поважним, компетентним, харизматичним політиком. Фактично він витягнув на своїй персоні партійний рейтинг та вивів есдеків у лідери перегонів. Якщо у найближчі два-три тижні не відбудеться нічого надзвичайного, ця тенденція може подарувати соціал-демократам перемогу на виборах 26 вересня. Звертає на себе увагу той факт, що рейтинг соціал-демократів не похитнула навіть запекла критика на адресу їхнього представника на посаді міністра закордонних справ Хайко Мааса. Його запекло критикують зліва і справа за афганський казус. Але навіть канцлер Ангела Меркель була вимушена заявити, що треба вести переговори з талібами, які фактично контролюють Афганістан, аби відновити вивезення біженців та надати решті афганців гуманітарну допомогу. Тема біженців використовується усіма учасниками перегонів, аби мобілізувати електорат на свою користь. Зелені вимагають максимально збільшити кількість біженців, яких має приймати Німеччина. Але така позиція заганяє зелених у їхнє електоральне гетто. Християнські демократи і соціал-демократи наголошують на гуманітарних аспектах афганської трагедії та більш обережно ставляться до проблеми безконтрольного прийому біженців. Баварський християнсько-соціальний союз, який є федеральним союзником християнських демократів, у питанні біженців ближче до правих популістів з партії «Альтернатива для Німеччини». Натомість «Ліва партія» у цьому питанні ближче до зелених, а Вільні демократи у питанні міграції солідаризуються із християнськими демократами. Отже, чим ближче до 26 вересня, тим більш заплутаною стає електоральна ситуація. Визначальним фактором формування нової правлячої коаліції може бути декілька факторів. По-перше, партії нині правлячої «великої коаліції» християнські демократи, християнсько-соціальний союз і соціал-демократи «втомились» одні від одних. Це максимально ускладнює ймовірний діалог щодо утворення нової коаліції після виборів. По-друге, наявні крайні ідеологічні фланги – «Альтернатива для Німеччини» і «Ліва партія», які рештою партійного спектру вважаються токсичними для коаліційних переговорів. По-третє, між центристськими партіями існують серйозні програмні розбіжності щодо ключових питань: швидкості і тактики досягнення німецькою економікою «кліматичної нейтральності», ступеня і форм втручання держави у соціальну ринкову економіку, темпу та якості європейської інтеграції. Зважаючи на ці фактори, можливі варіанти коаліцій є обмеженими. Соціал-демократи готові формувати коаліцію разом із зеленими і вільними демократами. Але мало спільного є між програмами вільних демократів і зелених. Цей міжпартійний програмний конфлікт зелених і вільних демократів може ускладнити й формування коаліції разом із християнськими демократами. Ще один варіант «максимально великої коаліції» за участі християнських демократів, християнсько-соціального союзу, соціал-демократів, зелених і вільних демократів може максимально пролонгувати коаліційні переговори з метою підготовки коаліційної угоди. Поки що найменш вірогідним виглядає варіант коаліції соціал-демократів, зелених і лівої партії. Хоча екологічні складові програм зелених і лівої партії максимально близькі, до такої коаліції з великою підозрою ставиться німецький бізнес. Капітани німецького бізнесу вже розуміють, що стабільну коаліцію після виборів неможливо буде створити без зелених. За цих обставин ключовим є питання, яким чином погодити інтереси німецького бізнесу з урядовою програмою досягнення «кліматичної нейтральності», як зберегти індустріальний потенціал і робочі місця, а отже й політичну стабільність у Німеччині. Неминучість тривалих і складних переговорів щодо формування нової правлячої коаліції у ФРН робить вразливою цю країну та увесь Європейський Союз, адже саме Німеччина є першою скрипкою у європейському концерті та його диригентом. Для України це означає, що до першого кварталу 2022 року німецькі еліти будуть зайняті вирішенням внутрішньополітичних проблем, тому менше уваги приділятимуть актуальним питанням російської гібридної війни проти України, пошуку компромісів щодо використання української газотранспортної системи, ускладниться також процес ліцензування газопроводу «Північний потік-2». Надалі вирішення цих задач залежатиме від нової коаліційної угоди нового німецького федерального уряду. Правда, наразі жоден відповідальний експерт не зробить точного прогнозу, яким саме буде цей уряд. Але у цьому й полягає сила демократії, коли добре відомі усі параметри задачі, але вона не має однозначного правильного вирішення.
Андрій МАРТИНОВ,
спеціально для «Української Лінії»
