СТРАТЕГІЯ ПАРТНЕРСТВА

СТРАТЕГІЯ ПАРТНЕРСТВА

8 Серпня, 2021 Off By admin

Українські інтереси на туманному Альбіоні

30-річчя проголошення незалежності України фактично співпало в часі з аналогічним періодом від започаткування міждержавних відносин України з Великою Британією. Розвиток співпраці з цією державою в сучасних умовах для України набуває особливої актуальності. У листопаді 1991 року в Києві було відкрито британське консульство, а 31 грудня королівство першим серед держав Європейського Співтовариства визнало незалежність України. Ювілейна дата відзначатиметься на фоні значної активізації міждержавних відносин, які згідно з новою базою двосторонньої угоди від 8 жовтня 2020 року вперше офіційно отримали статус «стратегічного партнерства».

Головною передумовою розвитку українсько-британських відносин є відсутність територіальних претензій, міжнаціональної ворожнечі та історичних образ. Непростий шлях становлення міждержавних відносин проліг через періоди упередженого ставлення британського політикуму і громадськості до молодої Української держави, налагодження конструктивної співпраці на різних рівнях, глибокої кризи довіри на початку 2000-х років та відновлення діалогу. Головні маркери співпраці: відмова України від ядерної зброї; вплив російського чинника; необізнаність британського соціуму про Україну; її європейська та євроатлантична інтеграція; агресія Росії; Брекзит. Загалом відносини з Україною цікавили Британію як елемент зони стабільності на східних кордонах ЄС, «буфер» проти нелегальних мігрантів. Україна також розглядалася як певний контрбаланс поширення російського впливу в Центрально-Східній Європі.

Велика Британія є одним з архітекторів відносин України з ЄС і НАТО. Послідовна і поміркована прагматична підтримка наближення України до ЄС з визнанням перспективи членства відповідала традиційній британській моделі євроінтеграції «розширення замість поглиблення». Свідченням цьому стала британсько-шведська ініціатива «політика сусідства», схвалена на рівні ЄС у 2003 році і згодом конкретизована програмою «Східне партнерство», які залишаються основою стратегії ЄС у відносинах з нашою державою. Схожа ситуація з підтримкою вступу України до НАТО. Утім тут Лондон запропонував більш дієвий підхід в різних форматах оборонної кооперації.

Вихід Великої Британії з ЄС послабив позиції України на шляху євроінтеграції з огляду на домінування в об’єднанні критично налаштованих до євро перспектив нашої держави Німеччини і Франції та посилив проросійські сили. Велика Британія як партнер втрачає привабливість для України з огляду на можливості її залучення до оборонної складової ЄС. Утім Брекзит відкриває можливості для поглиблення двостороннього співробітництва.

Загальнополітичний вимір. Велика Британія є одним із головних союзників України у справі проведення внутрішніх реформ, захисту суверенітету від зовнішніх загроз та інтеграції у західні об’єднання. У 2020 році в Лондоні уперше визнали стратегічний статус відносин з Україною. Відповідно до Будапештського меморандуму 1994 року Велика Британія є гарантом безпеки України. Незважаючи на декларативність документа, британський уряд послідовно підтримує Україну в умовах російської агресії – схвалив виключення Росії з Великої вісімки, запровадження санкцій, надає постійну підтримку на багатосторонньому рівні (ООН, ОБСЄ, Ради Європи). Упродовж останнього десятиліття британський вплив в регіоні Центрально-Східної Європи послабшав. Однак стратегія відновлення глобального лідерства після виходу з ЄС, активна участь у зміцненні східного флангу НАТО роблять більш помітною присутність Британії в регіоні, що вигідно Україні.

Велика Британія виконує місію другого за значенням союзника України після США у практичному протистоянні російській агресії. Лондон має можливість діяти прямо в тих ситуаціях, коли для Вашингтона це політично недоцільно. Яскравим свіченням цьому став інцидент з британським есмінцем «Дефендер» поблизу берегів Криму у червні поточного року.

Головний інтерес України полягає у подальшому розширенні офіційного діалогу з Великою Британією, збереженні постійної підтримки нашої країни британською стороною на всіх рівнях міжнародної політики. За можливості необхідно наполягати на приєднанні Великої Британії до переговорного процесу з врегулювання ситуації на Донбасі. Водночас варто враховувати прагнення британського політикуму зберегти тісну співпрацю з державами Західної Європи та не допустити ескалації конфлікту з Росією, що не виключає політичних компромісів. Важливо врахувати наявність проросійського лобі в складі провідних політичних партій Британії, в середовищі королівської родини, фінансових структурах та медіабізнесі, що потребує від української сторони проведення системної інформаційної роботи, формування груп впливу в середовищі британських еліт.

Для влади України стратегічно важливо домогтися скасування або хоча б лібералізації візового режиму з Великою Британією. Це питання присутнє у порядку денному міждержавних переговорів, але наразі не вирішене через жорстку міграційну політику уряду королівства.

Військово-політичний вимір.Сфера безпеки загалом та військова кооперація є пріоритетним напрямом двосторонньої співпраці. Упродовж трьох десятиліть сторони напрацювали значний досвід співпраці штабів усіх родів і видів військ, проведення спільних військових навчань за участі інших держав НАТО, участі у миротворчих місіях. Британська сторона забезпечує курси перепідготовки для українських військових. Наявна взаємодія країн в рамках виконання Договору про відкрите небо. Запроваджено співпрацю прикордонних служб. Хорошою традицією стали візити британських військових кораблів у чорноморські порти України, які в складі сил НАТО виконують превентивно-стримуючі функції в умовах російської загрози і моніторинг ситуації в Криму.

Велика Британія надає військову допомогу Україні нелетальними засобами. Країна перебуває на 5-й позиції за цим показником, що загалом недостатньо як для гаранта безпеки України.

Менш успішно розвивається військово-технічна співпраця (ВТС), яка зосереджена насамперед на підвищенні рівня сумісності систем озброєнь. На заваді висока конкуренція на європейському ринку зброї і політична складова. З невикористаних можливостей ВТС – відмова Лондона від виробництва транспортного літака АН-70 на користь європейського проекту «Aerbus» та використання українського транспортного літака АН-124 «Руслан» для перевезень НАТО. Опосередковано Брекзит і насамперед російська агресія активізували співпрацю сторін у галузі ВТС, що засвідчили домовленості 2020 року. Ідеться про переоснащення ВМС України сучасними ракетними катерами за стандартами НАТО, для фінансування якого уряд Британії надасть позику на 10 років на суму до 1,25 мільярдів фунтів ($1,6 млрд. дол.).

Також перспективним напрямом українсько-британської ВТС в рамках політики НАТО є утилізація боєприпасів, що особливо актуально для України.

Головний інтерес України полягає у подальшому розширенні програм військової співпраці з Великою Британією на різних рівнях. В умовах неприхованого прагнення Росії відрізати Україну від виходу в Чорне море основний акцент варто зробити на розбудові ВМС, постійній присутності британських військових кораблів в регіоні, розвитку берегової інфраструктури. Необхідна подальша робота з досягнення повної операційної сумісності збройних сил. Стратегічним завданням рівня союзницьких відносин для української дипломатії є отримання британського летального озброєння. В контексті поширення кібертероризму, головним джерелом якого є Росія, критично важливо налагодити співпрацю в галузі кібербезпеки.

Торговельно-економічний вимір. Велика Британія входить у трійку найбільших закордонних інвесторів української економіки. Обсяг прямих іноземних інвестицій складає 1,6 млрд. фунтів. Хоча, для порівняння, в економіку Польщі британський бізнес уже інвестував 10 млрд. фунтів.

Обидві країни хоч і не належать до найбільших торговельних партнерів одна одної, обсяги торгівлі між ними постійно зростають. Завершення Брекзит сприяє партнерству між країнами. Велика угода 2020 року передбачає всеохоплюючу вільну торгівлю товарами та послугами не нижче рівня, передбаченого в Угоді про асоціацію України та ЄС. Відбулося фактичне збільшення тарифних квот для України. Створення посади спеціального посланника премʼєр-міністра з питань торгівлі з Україною свідчить про належну увагу Британії до українського ринку. Обсяг торгівлі між країнами у 2020 році становив 1,8 млрд. фунтів. Експорт України до Великої Британії має здебільшого сировинний характер (метали, товари сільськогосподарської та харчової промисловості, тощо). На рівень експорту останніх позитивно вплине скасування торговельних обмежень ЄС. В британському експорті переважає продукція хімічної промисловості, автомобілі та устаткування, що формує негативне торговельне сальдо для України.

Українській стороні потрібно максимально скористатися з помʼякшення умов торгівлі в Великою Британією. Розширення бізнескомунікації сприятиме залученню нових інвестицій у створення виробничих потужностей в Україні, насамперед в таких галузях, як машинобудування, енергетика, інфраструктурні проекти, ВТС, морегосподарський комплекс. Головним завданням для України є подолання орієнтації на сировинний експорт та збільшення частки в ньому готових виробів, зокрема, технологічної продукції. Важливо поглибити комунікацію з британськими партнерами через неформальні структури, як-от Українсько-британський Сіті Клуб та Британський бізнес-клуб в Україні.

Гуманітарний вимірспівробітництва має чи не найбільший потенціал і широту змістового наповнення, але недостатньо реалізований сторонами, насамперед Україною. До нього відносимо: британські цільові програми технічної допомоги Україні в різних галузях; взаємодію представників неурядових організацій, медійної сфери; освітньо-науковий сектор співпраці; організація та проведення культурно-мистецьких заходів. Критично важливою є спільна робота з протистояння гібридній агресії Росії, насамперед потоку дезінформації. Для цього необхідно розробити відповідну програму протидії із використанням ресурсів медіа та громадськості обох країн.

Україні принципово важливо зберігати нинішній рівень підтримки з боку провідних аналітичних центрів, які здійснюють вагомий вплив на прийняття рішень у Великій Британії. Успішним прикладом є контакти представників української влади, підприємців з Королівським інститутом міжнародних відносин. Серед інших центрів, зацікавлених у співпраці з Україною, – Європейська рада з міжнародних відносин (ECFR), The Henry Jackson Society, Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS). Потрібно залучати до діалогу відповідні українські державні і недержавні структури. Вони повинні ініціювати дискусії, а не чекати ініціатив з Лондона.

У галузі юстиції необхідно інтенсифікувати співпрацю профільних структур з боротьби із відмиванням коштів та іншими фінансовими злочинами. Офіційний Київ повинен ініціювати план заходів британських партнерів щодо контролю за російськими активами в британських банках та їх можливий арешт у випаду відновлення російської військової агресії. Скасування візового режиму з боку Великої Британії для українських громадян суттєво інтенсифікує двосторонні контакти, міжкультурний діалог і відповідатиме духу стратегічного партнерства. Належного правового врегулювання потребує статус численних громадян України, які належать до сучасної хвилі трудових мігрантів у Великій Британії.

Недостатньо реалізований потенціал 30-тисячної української діаспори Великої Британії. Вона не має впливу на політичні процеси, але проводить культурно-просвітницьку роботу, яку владі України потрібно використати для здійснення «народної дипломатії». Союз українців у Великій Британії має десятки представництв у країні. Важливо врахувати можливості греко-католицької церкви, адже 2/3 діаспорян належать до цієї конфесії.

Отже, Україна і Велика Британія наблизилися до рівня стратегічного партнерства, досягнення якого для нашої держави має екзистенційне значення. Асиметричність двосторонньої співпраці зобов’язує українську сторону докласти максимум зусиль для її збереження і просування своїх інтересів на Туманному Альбіоні. Лише зростання російської агресії і Брекзит стали найбільш дієвими чинниками активізації проукраїнської позиції британських еліт. Тому не варто забувати перевірений часом принцип зовнішньої політики за Генрі Пальмерстоном: «В Британії немає ані вічних союзників, ані постійних друзів, вона має лише постійні інтереси».

Андрій ГРУБІНКО,

спеціально для «Української Лінії»