15 червня 2021 року британський прем’єр-міністр Борис Джонсон і американський президент Джозеф Байден підписали Нову Атлантичну хартію, наголосивши, що сповідують ті самі демократичні цінності, як і у 1941 році. Захист демократії, колективна безпека, формування стабільної глобальної торговельної системи, протидія кібернетичним атакам, зміні клімату, збереження біологічного різноманіття, протидія пандемії коронавірусу та відновлення економіки.
Фактично Лондон і Вашингтон у повному форматі відновили особливі двосторонні відносини. Зазначений ціннісний англо-американський союз має вагоме значення для України. Велика Британія і США ще у 2008 році наполягали на наданні України плану дій щодо членства в НАТО. Після початку російської гібридної агресії проти України саме Лондон і Вашингтон є найбільшими спонсорами військово-технічної і консультативної допомоги Києву.
8 жовтня 2020 року Україна і Велика Британія підписали Угоду про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство, який після Брекситу замінив для Британії угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Згадана угода передбачає поглиблення військово-політичної і військо-технічної співпраці між Україною і Британією. Важливу роль Велика Британія відіграє у процесі модернізації військово-морського флоту України. Незмінною залишається позиція США щодо підтримки України у гібридній війні, яку веде Росія. Перспективним видається питання надання Україні статусу основного союзника США поза межами НАТО. В 1989 році такими союзниками США стали Австралія, Єгипет, Ізраїль, Південна Корея, Японія. За президентства Білла Клінтона цей статус отримали Нова Зеландія, Йорданія, Аргентина. Президент США Джордж Буш молодший посприяв набуттю цього статусу Бахрейном, Філіппінами, Таїландом, Кувейтом, Марокко, Пакистану. За президентства Барака Обами цей статус отримали Афганістан, Туніс. За каденції Дональда Трампа статус союзника поза межами НАТО стала Бразилія. Претендентами на цей статус залишаються Грузія, Молдова, Україна, Косово.
1 червня 2019 року конгрес США прийняв рішення про розширення військово-політичної і військово-технічної співпраці з Україною. Фактично мова йде про допомогу Україні у досягненні стандартів НАТО без формального набуття плану дій щодо членства. Російський президент Володимир Путін називає це «початком військового освоєння території України». Російська стратегія протидії українсько-британсько-американській співпраці реалізується шляхом створення нових військових баз по периметру кордону з Україною, частішого проведення військових навчань, розбудови військової інфраструктури на території Білорусі, посиленої мілітаризації анексованого Криму.
У геостратегічному сенсі Росія намагається протидіяти наповненню конкретикою проектів «Люблінського трикутника» та «Тримор’я». Також Росія намагається з приводу «українського питання» поглибити розкол серед європейських союзників США по НАТО. Два десятиліття Путін агресивно ставиться до самої ідеї права України на вільний вибір союзників. Після придушення демократичних протестів у Білорусі Росія намагається прискорити «інтеграцію» та де-факто перетворити цю країну на ще один суб’єкт федерації. Зважаючи на ці тенденції, ми є свідками чергового поділу Європи конфліктними лінія нової холодної війни. Здається, в інтересах США і Великої Британії максимально зміцнити коло демократичних союзників, без чого буде неможливо протидіяти спробам Росії і Китаю координувати гібридний наступ на позиції демократій. Сприяння внутрішній консолідації нових демократій Грузії, Молдови, України критично важливе для обмеження можливостей Росії розмивати гібридними засобами внутрішньополітичну стабільність у цих країнах та підважувати їхню співпраці з ЄС, США і НАТО. Неминучим наслідком нової холодної війни буде конструювання нових військово-політичних союзів. Під час першої холодної війни існувала практика створення сателітних щодо НАТО союзів у критичних регіонах протистояння США СРСР і КНР. Військово-технічна, консультативна, політична підтримка з боку США і Великої Британії може допомогти Грузії, Молдові та Україні посилити тристоронню військово-політичну та військово-технічну співпрацю. Це може позитивно вплинути на зміцнення безпеки у Чорноморському регіоні.
Андрій МАРТИНОВ,
спеціально для «Української Лінії»
