Ідеологи «русского мира» на окупованих територіях України в Донецькій та Луганській областях активно використовують у своїх акціях не лише термінологію та символіку періоду Другої світової війни, а й активно експлуатують міфи та ідеологічні штампи, формуючи викривлений інформаційний простір, підживлюючи культ «Великої перемоги» та вибудовуючи образи «своїх і чужих». Аналіз проведених масових заходів до святкування 9 травня у так званих «республіках ЛДНР» дає підстави вважати, що керівництво незаконних збройних формувань відпрацьовує заздалегідь затверджені сценарії керуючись чіткими та вивіреними інструкціями.
Після захоплення влади в ОРДЛО «міф Великої Перемоги» став одним із головних консолідуючих і легітимізуючих окупаційний режим концептів, покликаних довести історичну тяглість та приналежності Донбасу до «русского мира». Пропагандисти та ідеологи з перших днів конфлікту, охрестивши українську владу, ЗСУ та населення західних областей України «київською хунтою», «нацистами», «фашистами» та іншими подібними епітетами, які в більшій мірі мали прокласти підсвідомий місток з подіями Другої світової війни, почали форсувати в інформаційному просторі порівняння дій нацистської Німеччини у роки Другої світової війни з воєнним конфліктом на Донбасі.
Вітаючи з річницею Дня Перемоги, тодішній т. зв. голова «ДНР» О. Захарченко зазначав: «73 роки тому наші діди і прадіди зробили неможливе – зламали хребет нацистської гадини, врятували весь світ від коричневої чуми. Подвиг наших предків ми будемо пам’ятати завжди, а героїзм воїнів-переможців залишиться прикладом для багатьох поколінь вдячних нащадків. На жаль, сьогодні нам теж доводиться зі зброєю в руках протистояти нацистській нечисті. Прийшовши до влади в ході збройного перевороту, українські послідовники Бандери і Шухевича поставили перед собою завдання знищити народ Донбасу, зруйнувати Русскій мір, насадити на нашій землі чужу нам ідеологію. Але народ Донбасу неможливо зламати. Адже за нами – Правда і Бог!». Подібні висловлювання з року в рік повторюються під час масових заходів до 9 травня. Паралельно, окрім чітко визначеного «ворога» у вигляді української держави, пропагандисти формують ланцюговий зв’язок між поколіннями, порівнюючи бойовиків з солдатами «Великої Вітчизняної війни». Преса в ОРДЛО неодноразово тиражувала спогади донецького ветерана, який називає бійців незаконних збройних формувань «воїнами-захисниками», що, як і в роки Другої світової, боряться за батьківщину. Ветеран закликає їх повторити подвиг предків – «здобути перемогу». Окрім того, щоб сформувати ореол сучасних «визволителів Донбасу від німецько-фашистських загарбників», з підконтрольних Росії збройних формувань ватажки «ЛНР» і «ДНР» до 75-річчя визволення Донбасу презентували спеціальний альманах «Визволителям Донбасу присвячується», в якому події 1943-го перегукуються з 2018 роком. Видання було підготовлено так званим «міністерством культури» за підтримки очільника «ДНР» О. Захарченка тиражем в 500 екземплярів. Журналісти з екранів телевізора періодично запевняють: «Всі дороги Перемоги знову ожили, адже час ставить перед Донбасом нові виклики». Що ж до «доріг», то культурно-патріотична акція «Дорогами Перемоги» щороку проходить в «ДНР» та «ЛНР». Ця ідеологічна акція вперше стартувала в березні-квітні 2010 р в Криму під егідою громадських організацій та російського козацтва. Організаторами, ініціаторами акції виступили А. Цуркін, С. Юхін, Д. Полонський, О. Леонова. Спочатку проект розглядався як локальний і приурочений до річниці звільнення Криму від німецько-фашистських загарбників у квітні 1944 р. З 2011 року патріотична акція «Дорогами Перемоги» проводилась Політичною партією «Русское Единство», Загальнокримським рухом «Русское Единство» та Російською общиною Криму за підтримки Всеукраїнської Координаційної Ради організацій російських співвітчизників, Генерального консульства Російської Федерації в Сімферополі та Представництва Росспівробітництва в Україні.
«Велика перемога» в окупованих містах презентується ідеологами-пропагандистами як ідеал мужності і героїзму, притаманний тільки «радянському народу» і його спадкоємцям. Пропагандисти на місцевому рівні усіма доступними методами нав’язують населенню Донбасу особливу самоідентифікацію, називаючи жителів «людьми великого русского мира», «радянським народом», «народом російським», «русским». На окупованій території, як і в російській масовій культурі та історії, утвердилося уявлення про Другу світову війну як про однозначну боротьбу добра в образі Радянського Союзу і зла – нацистської Німеччини, однак злочини комунізму та схожість між тоталітарними режимами замовчуються та відверто ігноруються. Журналісти газети «Донецк вечерний», наприклад, у 2018 році через ветеранів оспівують створення СРСР як «найпотужнішої держави, що базується на принципах рівності і братерства, справедливості та гуманізму».
Таке об’єднання, за словами автора публікації, імперіалістичні країни бажали знищити, нацькувавши пізніше на нього фашизм – і що події 2014 р. повторюють такий самий сценарій, як і півстоліття тому.
Окрім того, на ветеранах створюють собі імідж «патріотів» лідери незаконних збройних формувань. Автор «Донбас реалії» зазначає, що активізувались різноманітні теле- та радіопрограми за участі ветеранів. Ностальгуючи за минулими часами, ветеран О. Сафін в ефірі телеканалу «Перший республіканський» пропонує об’єднатися з Росією: «Жили як одна сім’я в Радянському Союзі. Так потрібно знову жити. Це єдиний шлях для нас». Неодноразово війну з 2014 р. порівнюють з «Великою Вітчизняною». Прикладом може слугувати захід «Діалог поколінь», проведений 20 лютого 2020 р. і організований так званим «міністерством інформації ДНР». Як повідомляє офіційний сайт «ДНР», «зустріч присвячена патріотичному вихованню підростаючого покоління, збереженню історичної пам’яті про подвиги наших предків в роки Великої Вітчизняної війни і під час війни в Донбасі. У заході взяли участь ветерани ВВВ, Герої ДНР, представники Мінінфо ДНР, вихованці «Молода Гвардія-Юнармія», курсанти ДонВОКУ, вихованці Республіканського навчального закладу «Школа № 4 – Кадетський корпус ім. А. В. Захарченко».
Серед запрошених ветеранів були присутні Федір Платонович Богун і Володимир Костянтинович Шелудько. Останній залучався пропагандистами до численних агітаційно-пропагандистських акцій і прославився інтерв’ю, в якому заявляв, що: «Війна в Донбасі – громадянська, і ворог у нас внутрішній, який виник через розкол суспільства. Жителі Донбасу продемонстрували всьому світу – ми не сепаратисти, ми боремося за мир, за Батьківщину, за свої родини і захищаємо свою Вітчизну». Головну ідею подібних акцій та заходів озвучив генерал-лейтенант В. Кононов, який займає посаду «начальника Управління з соціальної підтримки військовослужбовців у відставці і патріотичного вихованню при главі ДНР»: «Захід такого широкого формату напередодні 75-річчя Великої Перемоги налаштує необхідним чином не лише молодь, яка захищає Донбас від укронацистів, а й допоможе цивільному населенню, яке повинне знати історію нашої перемоги, історію, яку не можна вбити, викорінити адже наші люди повинні бути стійкими в своїх переконаннях».
Щороку напередодні Дня перемоги в ОРДЛО масово розповсюджуються плакати та з’являються біл-борди – червоного кольору з обов’язковим атрибутом – «георгіївською стрічкою». Її чіпляють на автомобілі, надягають журналісти і телеведучі, роздають перехожим і пенсіонерам. Чорно-помаранчева георгіївська стрічка стала одним із найголовніших атрибутів приналежності до «русского мира» на території ОРДЛО, з 2005 р. вона була введена у вжиток в Російській Федерації та інших пострадянських країнах як основний символ перемоги Червоної армії над фашизмом. В лютому 2014 року георгіївські стрічки отримали нові конотаційні смисли – їх активно використовували учасники руху «Антимайдан», щоб підкреслити тим самим свою «антифашистську» і проросійську позицію. Під час святкування Дня Перемоги у 2014 р. в «ДНР» ідеологи-пропагандисти потурбувалися про те, аби забезпечити символікою всіх учасників святкових заходів. Окрім того, місцеве керівництво та ідеологічні служби ефективно використали урочистості 2014 р. у власних корисливих цілях. У своїх промовах політики нагадували, що наближається референдум про державний суверенітет Донецької області і закликали народ зробити єдино «правильний» політичний і моральний вибір, проводячи аналогії з подіями Другої світової війни. За аналогічним сценарієм розвивалися події і у так званій «ЛНР». Після референдуму, 12 травня, представники «ЛНР» оголосили суверенітет і висловили бажання вступити до складу Російської Федерації, а також об’єднатися з «Донецькою Народною Республікою» в «Новоросію». До речі, бюлетені, які використовувалися під час голосування, були розроблені та стилістично належали одному виконавцю. На бюлетені в «ЛНР» для візуального обрамлення було використано георгіївську стрічку.
З метою легалізації нового символу Дня Перемоги, а також прагнучи затерти та знівелювати пам’ятні дати України в «ДНР», зумисно, 6 грудня в день, коли ще з 1993 р. в Україні відзначається День Збройних сил України, російські політтехнологи у 2015 р. створили нову «пам’ятну дату» – «День георгіївської стрічки». Організувавши мітинг, на якому роздавали тисячі чорно-помаранчевих стрічок, виступив перший заступник керівника виконкому так званого громадського руху «Донецька Республіка» А. Крамар. Він заявив: «Сьогодні в Україні відзначають День збройних сил. Це робиться цілеспрямовано, тому в нашій молодій Республіці крім традиційних свят виникають нові – такі, як День георгіївської стрічки. І ці свята зможуть об’єднати всіх жителів ДНР». Ідеологи намагаються вкласти в свідомість населення хибний код візуального об’єкту – стрічки, як символу спадкоємності поколінь, прихильності до миру і головного візуального символу антифашистського руху.
9 травня 2015 р. в самопроголошених республіках провели військові паради, які за своєю стилістикою були ідентичними з парадами, що проводяться на Червоній площі в Москві. Тодішній голова так званої «ЛНР» І. Плотницький зазначив: «Люди прийшли щиро відзначити це свято, щоб показати єдність з усім російським світом, аби показати, що Донбас ніколи не підтримає нацизм і бандерівщину. Я такого параду в Луганську не пам’ятаю. Це не просто символ, це те, чого люди так чекали і хотіли. Це повернення до тих витоків, з яких ми вийшли». Паради та святкові гуляння, приурочені до Дня Перемоги, стали в т.зв. «республіках» одними з наймасовіших з часів СРСР і закінчилися святковим феєрверком. Ідеологи та організатори усіляко намагаються створити атмосферу народного свята з використанням усього можливого арсеналу, і варто відзначити, що це їм вдається. Тим часом риторика та меморалізаційні заходи, присвячені «Дню Перемоги», стали підґрунтям для подальшої ескалації конфлікту.
Набагато масштабнішими стали військові паради до Дня Перемоги у 2016 р. Так, у Луганську 9 травня з Театральної площі пройшли близько 1 тис. осіб і близько 70 одиниць військової техніки. Крім військових у параді брали участь співробітники правоохоронних органів і кадети. Завершували хід учасники акції «Безсмертний полк» з фотографіями своїх родичів, загиблих під час Другої світової війни. У порівнянні з першим парадом до ювілею перемоги, проведеним у 2015 р., наступного року республіка відзначала свято скромніше. Тоді по центральній площі міста урочистими лавами пройшли близько 800 військових, а колона бронетехніки налічувала 30 машин. У Донецьку 2016 р. в святковій ході взяло участь 45 одиниць бойової техніки, зокрема бронетранспортери БТР-80, танки Т-72, системи залпового вогню «Град» і самохідні гаубиці «Гвоздика». Крім сучасної техніки в заходах брали участь бойові машини часів Другої світової війни. У складі парадної колони пройшла установка «Катюша». Завершували хід, так само як і в Луганську, учасники акції «Безсмертний полк».
З 2017 р. День Перемоги став все помітніше поступатися в масовості святкуванню так званого «Дня республіки». Заходи, і парад, і акція «безсмертний полк», і військова музика, і 50 грамів «фронтових» продовжують наливати біля пам’ятників, однак 9 травня перетворилося на своєрідну «премедикацію» для більш заідеологізованої акції святкування. Варто зазначити, що пропагандистську акцію «безсмертний полк» в «ДНР» «очолили» фотографії так званих «героїв республіки» – О. Немогая (псевдо «Алєкс»), М. Толстих (псевдо «Гіві») і А. Павлова (псевдо «Моторола»). Учасники колони несли фотографії своїх покійних родичів – учасників Другої світової війни та війни в Афганістані, сучасних «захисників землі Донбасу». Тодішній голова так званої «ДНР» О. Захарченко очолив колону, тримаючи портрет А. Павлова. А вже «безсмертний полк» 2019 р. очолив портрет самого О. Захарченка, якого було ліквідовано 31 серпня 2018 р. Новий «глава республіки» Д. Пушилін лише на декілька хвилин взявся потримати портрет свого попередника, натомість сотні його фотографій роздали учасникам мітингу.
Одним із нововведень які започаткували у т.зв. «республіках» під час проведення акції «безсмертний полк» – це продаж «дідів» на паличках в супермаркетах по 200 рублів – для тих, у кого немає рідного «діда».
Вже традиційно акції вшанування 9 травня в «ЛДНР» закінчуються піснею «Хотят ли русские войны», а майже всі масові заходи, які проводяться з 2015 р., перегукуються з «Планами культурних програм, присвячених Перемозі у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, в Москві, адміністративних центрах суб’єктів Російської Федерації, містах-героях, містах військової слави»[1].
До 76-ї річниці Перемоги, не зважаючи на складну епідеміологічну ситуацію, заплановано провести традиційні заходи з парадом, та акцією «безсмертний полк», яка у 2020 році через пандемію СOVID-19 проходила онлайн, цього ж року анонсовано залучення понад 250 000 чоловік. Указом від 26 квітня 2021 року так званий глава «ДНР» Д. Пушилін розпорядився надати одноразову грошову допомогу до дня Перемоги.
Аналіз проведених акцій до святкування Дня перемоги дає підстави зробити висновки про те, що маніпулятивні та пропагандистські підходи в експлуатації пам’яті про Другу світову війну формують на території так званих «ЛДНР» специфічний інформаційний простір, який забезпечує незаконним збройним формуванням необхідний рівень підтримки серед місцевого населення, а також виховує ціле покоління молоді із деформованим уявленням як про події Другої світової війни, так і вороже ставлення до України та усієї західної цивілізації. Пропагандисти використовують і конструюють пам’ять про жертви масового насильства Другої світової війни для виправдання теперішнього і майбутнього кровопролиття, а агітаційно-пропагандистські акції, приурочені до святкування Дня Перемоги, формують зручне підґрунтя для подальшої ескалації конфлікту.
Олександр МАЄВСЬКИЙ,
спеціально для «UkrLine»
